Тимошенко Д. В.
ДЕЯКІ МІРКУВАННЯ ПРО ПОБУДОВУ СТРУКТУРИ СУЧАСНОЇ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ
Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу
Повз нашого двору проходила святкова процесія. Попереду йшов священик в масці божественного лиса, змахуючи жердиною, на якій гриміли мідні кільця. За ним несли скриню для пожертв, а слідом рухався чорно-золотий вівтар, увінчаний золотим птахом Хоо, що яскраво виблискував на сонці. Зовні були червоні і білі шнури, перильця і багато-багато позолоти. А всередині вівтаря був просто куб із порожнечею. Порожнеча здалася мені шматком нічної темряви у порівнянні з контрастом сяйва літнього дня, і мені стало страшно, тому що я виразно відчув, як цей об’єм небуття хитається в такт руху натовпу, немов якийсь одвічний принц, панує над сонцем, святом і людьми, що веселяться – а відчувши це, я зрозумів, що не вівтар розгойдується в такт ходи, а весь навколишній простір гойдається в такт рухам куба з порожнечею у вівтарі, оскільки всередині нього весь світ зі мною, сонцем, землею і небом, там мої батьки, всі живі та мертві, рай і пекло, боги і дияволи і багато-багато іншого.
(В. Пєлєвін «Гість на празнику Бон»).
Вступ та постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими та практичними завданнями. Формування і розвиток новітньої моделі економічної системи – постіндустріальної економіки, або «економіки інтелекту» є характерною особливістю розвитку національних господарств розвинутих країн. Зміни, які дедалі виразніше проявляються у їх структурах, переконливо свідчать про те, що саме цей напрямок трансформації їх економічних систем є основним. Проте, лише незначна кількість адекватних наукових підходів до управління бізнесом – енергетичної пружини науково-технічного розвитку, інтенсифікатора процесу поновлення знань техніко-технологічного характеру, а також ідейного натхненника змін внутрішньосоціальних локалізованих явищ (субкультур) доступна сьогодні українським управлінцям. Це сприяє породженню калейдоскопічного бачення людиною фактів і життя, що культивує пануючу традицію надмірного збагачення з надмірним техногенним навантаженням на середовище. Через це швидка зміна умов існування як окремих індивідів, так і їх груп через постійний стрес щодо можливості втрати роботи, падіння об’ємів виробництва у всіх галузях та регіонах української держави, ріст цін, зниження доходів разом із знеціненням накопичень є більш ніж вагомими сигналами того, що сама парадигма управління сучасними підприємствами та організаціями потребує змін в напрямку зміцнення економічних перспектив.