Рейтинг пользователей: / 2
ХудшийЛучший 

УДК: 338.22+336.7

Веріга Г.В.

Центральні банки в системі валютного регулювання національної економіки

Донецький державний університет управління

 

Визначено роль центральних банків у валютному регулюванні національних економік і валютних союзів. Наведено функції Національного банку України у сфері валютного регулювання. Уточнено дефініцію валютного регулювання, систематизовано його форми і методи.

Ключові слова: центральні банки; валютне регулювання; валютні союзи; національна економіка; функції; форми; методи

The role of central banks in the currency adjusting of national economies and currency unions is certain. The functions of the National bank of Ukraine are resulted in the field of the currency adjusting. The definition of the currency adjusting is specified, it`s forms and methods are systematized. 

Keywords: central banks; currency adjusting; currency unions; national economy; functions; forms; methods

Фінансова та валютна дерегуляція і перехід до плаваючих курсів створили фундаментальні передумови для розвитку фінансової глобалізації та експансії міжнародних ринків капіталу, що робить суперечливий вплив глобалізації на валютно-курсові пріоритети центральних банків [1, c. 17]. Європейська валютна система є наслідком сучасного процесу глобалізації у світі з одного боку, та першою формою встановлення національної економічної стабільності зростання наднаціональними засобами, єдиною грошовою політикою [2, c. 9]. Становлення Європейського валютного союзу є важливим засобом протидії негативним наслідкам регіональних фінансових криз, а одним із наслідків Азіатської валютної кризи є лібералізація експорту капіталу з Європейського Союзу (ЄС) [3, c. 11]. Утім проведення Європейським Центральним банком (ЄЦБ) єдиної грошово-кредитної і валютної політики пов'язано зі значними труднощами [4, c. 10], а саме: істотні розходження в темпах економічного росту і рівнях інфляції між країнами призводять до того, що єдина процентна ставка, встановлювана ЄЦБ, є завищеною для країн, що мають необхідність прискорення темпів економічного росту, і заниженою - для країн, що відчувають перегрів в економіці і посилення інфляційного тиску. Невизначеність у відношенні того, які орієнтири будуть обрані ЄЦБ у кожний конкретний момент у якості визначальних єдиної грошово-кредитної політики, вносить невизначеність в очікування на фінансових ринках і збільшує недовіру до євро з боку інвесторів.

Центральні банки посідають важливе місце в системі валютного регулювання національних економік, а його інструменти роблять значний вплив на досягнення кінцевих цілей економічної політики. Інтеграційні процеси можуть служити сприятливим підґрунтям для підвищення незалежності центробанків з політико-економічної точки зору, порівняно з випадком, коли би посилення автономного статусу монетарних органів розглядалося би виключно у внутрішньополітичному контексті.

Б.Б. Сас визначає валютне регулювання як систему законодавчих, адміністративних, економічних та організаційних заходів, котрі визначають порядок здійснення операцій із валютними цінностями державними органами влади на території країни, спрямованої на забезпечення економічного зростання [5, c. 3]. Таким чином, він обмежує об’єкт валютного регулювання лише валютними операціями. О.О. Резнікова уточнює поняття «валютне регулювання» шляхом виділення державних і ринкових регуляторів курсу валюти та руху валютних цінностей, як на національному, так і на міжнародному рівнях. Державне валютне регулювання визначається як сукупність форм та заходів, які запроваджуються уповноваженими державними органами на національному та міжнародному рівнях в межах законодавчо встановленого порядку відповідно до цілей валютної політики [6, c. 4].

Проект Закону України «Про валютне регулювання та валютний контроль в Україні» визначає «валютне регулювання» як інструмент валютної політики, за посередництвом якого здійснюється регулювання валютних відносин шляхом регламентації міжнародних розрахунків та порядку проведення валютних операцій [7]. Вадою цього визначення є використання в дефініції такого же поняття як і в терміні, що визначається («регулювання»).

Національний банк України у сфері валютного регулювання виконує такі функції [8]: здійснює валютну політику виходячи з принципів загальної економічної політики України;  складає разом з Кабінетом Міністрів України платіжний баланс України;  контролює дотримання затвердженого Верховною Радою України ліміту зовнішнього державного боргу України;  визначає у разі необхідності ліміти заборгованості в іноземній валюті уповноважених банків нерезидентам;  видає обов'язкові для виконання нормативні акти щодо здійснення операцій на валютному ринку України; нагромаджує, зберігає і використовує резерви валютних цінностей для здійснення державної валютної політики;  видає ліцензії на здійснення валютних операцій та приймає рішення про їх скасування;  установлює способи визначення і використання валютних (обмінних) курсів іноземних валют, виражених у валюті України, курсів валютних цінностей, виражених у іноземній валюті або розрахункових (клірингових) одиницях;  установлює за погодженням з Міністерством статистики України єдині форми обліку, звітності та документації про валютні операції, порядок контролю за їх достовірністю та своєчасним поданням; забезпечує публікацію банківських звітів про власні операції та операції уповноважених банків.

Методи валютного регулювання поділяються на адміністративні і економічні. Валютне регулювання має дві форми дії - пряма (девізна політика, валютні обмеження, регулювання рівня конвертованості валюти, корекція облікових ставок НБУ, регулювання режиму валютного курсу) і непряма (процентна політика, управління валютними резервами, регулювання платіжного балансу). Що стосується таких форм валютного регулювання, як девальвація та ревальвація, то при фіксованому валютному курсі вони є інструментом прямої дії. При плаваючому валютному курсі девальвація (ревальвація) проводиться державою за допомогою опосередкованих дій - операцій на відкритому ринку, заходів грошово-кредитної політики та інших операцій, які сприяють зниженню (підвищенню) валютного курсу.

Девізна політика полягає у зміні обсягів купівлі та продажу іноземної валюти з метою впливу на курс національної грошової одиниці. Через обмеженість розмірів офіційних валютних резервів продаж іноземної валюти має чергуватися з її купівлею, інакше резерви можуть бути вичерпаними.

Процентна політика - змінюючи розмір офіційної процентної ставки, центральний банк чинить певний вплив на притік чи відтік капіталів і, тим самим, — на валютний курс. Підвищення ставки сприяє підтримці курсу, оскільки стимулює попит на дану валюту, а її зниження призводить до послаблення валюти.

Управління валютними резервами включає в себе формування їх оптимальної структури і раціональне розміщення активів країни за кордоном (у депозити в закордонних банках, у цінні папери, шляхом проведення форексних операцій тощо). Офіційні валютні резерви складаються із золота, іноземних валют, спеціальних прав запозичення, а також квоти країни в Міжнародному валютному фонді.

Валютні обмеження становлять сукупність заходів і правил, сфор­мульованих в законодавчому порядку або центральним банком і спрямованих на досягнення рівноваги в платіжному балансі, підтримання стабільного курсу національної грошової одиниці та досягненні інших цілей. Вживаються різні форми валютних обмежень, зокрема: обов'язковий продаж валютних надходжень резидентів від здійснення експортних операцій; заборона на ввіз та вивіз валютних цінностей без спеціальних дозволів; встановлення для комерційних банків обов'язкових нормативів відкритої валютної позиції тощо.

Підвищення рівня ефективності використання монетарних інструментів макроекономічного регулювання перебуває у прямій залежності від величини золотовалютних резервів, що зміцнює роль НБУ у системі державної влади, уможливлює масштабне неінфляційне рефінансування комерційних банків і посилює вплив монетарного сектору на реальний сектор вітчизняної економіки [9, c. 13].

Таким чином, проведене дослідження дозволяє зробити висновки.

1.  Центральні банки на наднаціональному (валютні союзи) і національному рівнях здійснюють валютне регулювання. Методи такого регулювання поділяють на адміністративні і економічні, до основних з яких відносять: девізну політику, процентну політику, управління валютними резервами, валютні обмеження, вони можуть мати пряму, або опосередковану дію.

2.  Ринкове і державне валютне регулювання доповнюють одне одного.При цьому ринкове регулювання основане на конкуренції й породжує стимули розвитку, відповідно валютне регулювання спрямоване на визначення негативних наслідків ринкового регулювання валютних відносин. В Україні відсутнє законодавче визначення терміну валютного регулювання держави. Критична оцінка існуючих дефініцій дозволила запропонувати власне трактування державного валютного регулювання – це складова валютної політики держави, діяльність держави та уповноважених нею органів щодо регламентації валютних відносин економічних суб'єктів та їх діяльності на валютному ринку (валютні операції, міжнародні розрахунки), а також проведення зваженої і обґрунтованої валютно-курсової політики. Перевагою даної дефініції, на відміну від існуючих, є визначення місця валютного регулювання, акцент на регламентацію валютного ринку, його суб’єктів, валютно-курсову політику.

Метою подальших досліджень є визначення ролі центральних банків в системі валютного контролю.

 

Література

1.  Козюк В.В. Центральні банки в умовах глобалізації: основні напрямки трансформації монетарної політики національного та міжнародного рівня: Автореф. дис... д-ра екон. наук: 08.05.01 [Текст] / В.В. Козюк; Ін-т світ. економіки і міжнар. відносин НАН України. - К., 2006. - 36 с.

2.  Селінков С.Л. Економічний і валютний союз як форма загальноєвропейської економічної інтеграції: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.01.01 [Текст] / С.Л. Селінков; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. - К., 2000. - 16 с.

3.  Абдала А. В. Вплив Азіатської фінансової кризи на формування Європейського валютного союзу: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.05.01 [Текст] / А. В. Абдала; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. - К., 2000. - 20 с.

4.  Савчук Ю.А. Проблеми розвитку європейської валютної інтеграції на третьому етапі створення Європейського економічного та валютного союзу: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.05.01 [Текст] / Ю.А. Савчук; НАН України. Ін-т світ. економіки і міжнар. відносин. - К., 2001. - 18 с.

5.  Сас Б.Б. Центральний банк в системі валютного регулювання: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.04.01 [Текст] / Б.Б. Сас; Терноп. нац. екон. ун-т. - Т., 2007. - 21 с.

6.  Резнікова О.О. Система валютного регулювання в Україні на сучасному етапі: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.04.01 [Текст] / О.О. Резнікова; Наук.-дослід. фінанс. ін-т при М-ві фінансів України. - К., 2001. - 18 с.

7. Проект Закону про валютне регулювання та валютний контроль в Україні №0925 від 23.11.2007 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=30876

8. Про систему валютного регулювання і валютного контролю: Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 17. - Ст.184. – Режим доступу: <http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=15-93>

9.  Тушницький Н.О. Монетарні інструменти макроекономічного регулювання в умовах переходу України до ринку: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.01.01 [Текст] / Н.О. Тушницький; Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. - Л., 2002. - 20 с.

 

 
Секции-октябрь 2011
КОНФЕРЕНЦИЯ:
  • "Научные исследования и их практическое применение. Современное состояние и пути развития.'2011"
  • Дата: Октябрь 2011 года
  • Проведение: www.sworld.com.ua
  • Рабочие языки: Украинский, Русский, Английский.
  • Председатель: Доктор технических наук, проф.Шибаев А.Г.
  • Тех.менеджмент: к.т.н. Куприенко С.В., Федорова А.Д.

ОПУБЛИКОВАНО В:
  • Сборник научных трудов SWorld по материалам международной научно-практической конференции.