УДК: 332.135

Молчанова Е.Ю.

ІНФРАСТРУКТУРНА ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ ДО ГЛОБАЛЬНОГО ЕКОНОМІЧНОГО ПРОСТОРУ

ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

Ця робота присвячена дослідженню пріоритетного галузевого напрямку інтеграції України, як транспортна інфраструктура. Транзитний потенціал країни розглянутий з точки зору стратегічний напрямків розвитку нашої країни «Україна – транзитна держава». Вокремлені основні переваги реалізації геополітичного та геостратегічного становища нашої країни в розрізі інтеграційної та євро-інтеграційної співпраці.

Ключові слова: інтеграція; регіоналізація; інфраструктура; транзит

This work is devoted research of priority of a particular branch direction of integration of Ukraine, as a transport infrastructure. Transit potential of country is considered from the point of view strategic directions of development of our country «Ukraine is the transit state». Вasic advantages of realization of geopolitical and geostrategacal position of our country in the cut of integration and eurointegration collaboration.

Keywords: integration; regionalization; infrastructure; transit

Актуальність. У процесі поглиблення інтернаціоналізації господарського життя країн в умовах динамічних глобальних змін у розвитку світової економіки та політики складаються передумови до економічної інтеграції. Перш за все Україна має визначити своє місце у контексті глобальних світових процесів. Ця позиція повинна стати домінуючою при проведенні соціальних і економічних перетворень та втілюватися через стратегію довготермінового розвитку.

Пріоритетним у зовнішньоекономічній політиці має стати теза про те, що Україна не може залишатися поза межами глобального економічного розвитку. Наша держава повинна стати конкурентоспроможною на світових ринках товарів, праці і капіталу, оскільки у неї немає іншого шляху, щоб гарантувати своїм громадянам західний стандарт якості життя і посідати відповідне місце у міжнародній співдружності розвинених країн. Тому визначення пріоритетних напрямків української інтеграційної політики зумовлює актуальність даного дослідження.

Аналіз досліджень і публікацій. Серед них варто відзначити роботи вітчизняних науковців, зокрема О.Білоруса І.Бураківського, А.Гальчинського, Б.Губського, Д.Лук’яненка, В.Новицького, Ю.Пахомова, В.Рокочої, І.Соколенка, А.Філіпенка, В.Чужикова та ін., а також іноземних – Б.Баласса, О.Бейя, Ю. Борко, Ю.Ваннона, М.Згуровського, М.Іванова, В.Іноземцева, П.Кругмана, М.Максимової, Г.Мюрдаля, Дж.Най, Ю.Шишкова, П.Шуканова та ін.

Постановка завдання. Разом з тим, потребують подальшого дослідження та розробки стратегічні напрямки інтеграції України до глобального економічного простору, а також виокремлення першочергових елементів такої інтеграції в регіональному розрізі.

Основний матеріал. Певний структурний рівень зовнішньої економіки країни визначається критеріями міжнародного поділу праці та її якісного стану і багато у чому залежить від ролі, яку відіграють в її оформленні чинники внутрішньо-економічного розвитку країни. Переплетіння усіх чинників внутрішньо-економічного розвитку зі зміною співвідношення між ними, але з урахуванням законів ринкового середовища та конкурентних переваг країни, шляхом змін у суспільному поділі праці усередині країни та за рахунок зовнішніх факторів. [2, c.256].

Формування зовнішньоекономічної політики в умовах ринкової трансформації України залучає до сфери зовнішньоекономічної активності економічних суб’єктів, які впливають на вітчизняну народногосподарську структуру, виокремлюючи частину, яка безпосередньо пов’язана з міжнародними ринками.

Сучасні інтеграційні орієнтири України закцентовані на реалізації моделі відкритої економіки, розвитку взаємовигідних зовнішньоекономічних програм з провідними країнами світу, посиленні торгівлі з країнами Центральної Європи, які приєдналися до ЄС, ресурсному  та технологічному потенціалах, ступені зрілості ринкових відносин, зокрема національних ринків товарів, послуг, капіталу та праці, масштабах та перспективах розвитку економічних взаємозв’язків тощо.

Розвиток міжнародних економічних відносин та необхідність інтеграції України у світове господарство випливає із потреб відтворення й використання у національній системі міжнародного поділу факторів виробництва для формування ефективної структури економіки країни. Це прискорить перехід до ринкової економіки та сприятиме розвитку країни і зростанню багатства суспільства.

Поряд з цим існують й об’єктивні можливості для таких процесів. До них насамперед належить економічний потенціал країни з певними конкурентними перевагами, що є підставою для участі у міжнародному поділі факторів виробництва (МПФВ).

Основою міжнародної конкурентоспроможності мають слугувати реалізація та використання національних конкурентних переваг, які зумовлені наявністю кадрового, науково-технічного та технологічного потенціалів української економіки, пов’язані з її геостратегічним розташуванням. Організаційно-інституційною формою реалізації конкурентних переваг України мають стати макротехнології та відповідні міжгалузеві комплекси, що створять каркас сучасної структурно-промислової політики. До 2010-2015 рр. мають бути створені реальні передумови запровадження, принаймні, двох видів макротехнологій: “Україна – транзитна держава” та “Україна – високотехнологічна, авіакосмічна держава”. [3, с. 236]

Макротехнологія “Україна – транзитна держава” спиратиметься на геоекономічні переваги України. Вигідне розташування України на межі двох інтеграційних зон – європейської та євразійської – та необхідність активізації співробітництва в обох напрямках дозволять використовувати ефекти взаємодії масштабних, глибоких та потужних інтеграційних процесів. Наявність розвиненої транспортної мережі створюватиме необхідні умови для транзиту значних обсягів вантажу.

У розвитку транспортної мережі України, підвищенні її конкурентоспроможності важливе значення мають відіграти автомобільний, залізничний, трубопровідний, повітряний, водний і космічний види транспорту. Основним напрямами роботи з нарощування транзитних вантажів має стати створення національної мережі міжнародних транспортних коридорів відповідно до європейських стандартів та інтеграція України у транспортні системи Європи, Азії та Балтійсько-Чорноморського регіону, участь у формуванні транспортно-комунікаційної мережі постачання каспійських енергоносіїв на вітчизняні та міжнародні ринки.

“Україна – високотехнологічна, авіакосмічна держава” безпосередньо пов’язана з макротехнологією “Україна – транзитна держава”, оскільки передбачає подальший розвиток повітряного та космічного транспорту України та його засобів. Але головним є високі технології, які застосовуються при виготовленні літаків та космічних апаратів. Стратегічна мета високотехнологічного напрямку розвитку зовнішньоекономічних зв’язків України у довгостроковій перспективі полягає в реалізації конкурентних переваг, пов’язаних із формуванням структури вітчизняного експорту, у перетворенні переважно сировинного експорту в експорт продукції з високим ступенем доданої вартості, в опануванні “нової економіки”, що відповідає сучасним тенденціям та напрямкам розвитку світової торгівлі.

Основою практичної реалізації даного напряму можуть стати конкурентні переваги, джерелом яких є унікальні технології. У структурі української промисловості та сфери послуг є ряд секторів, які, маючи унікальні високі технології, здатні виконати роль експортного рушія. Зокрема, авіакосмічна промисловість, суднобудування (розвиток комерційного флоту на основі досягнень військового суднобудування), космічні послуги з виведення об’єктів на навколоземну орбіту, послуги з програмного забезпечення тощо. Саме на цьому напрямі здійснюватиметься перехід українського суспільства від індустріального до постіндустріального, від традиційної до “нової економіки”.

Застосування наведених вище макротехнологій, розвиток на їхній основі двох комплексів – транспортного і високотехнологічного, має стати предметом особливої уваги держави, яка повинна інтегрувати весь існуючий набір інструментів державного регулювання у цілісну взаємопов’язану стратегію заохочення та розвитку відповідних виробництв, конкурентоспроможних на світовому рівні. Така стратегія повинна змінити існуючий розподіл ресурсів, спрямувавши їх у пріоритетні галузі.

Україна може виступати серединною ланкою в економічних зв'язках Центрально-Східної Європи зі Сходом. Внаслідок активних дій у східному напрямку, побудованих на врахуванні існуючих реалій і можливостей, можна очікувати певних ефективних результатів, що сприятимуть поліпшенню нашого міжнародного іміджу.

Розгортання взаємовигідних відносин із країнами Сходу сприятиме підвищенню рівня економічної та політичної присутності України, зростанню її авторитету.

За сприятливих умов Україна може здійснювати активну торгівельно-економічну експансію на Південний Схід і здобути вигідне політичне становище серед країн Чорноморського басейну, а також увійти до кола впливових середземноморських держав.

Інтеграційним чинником у південно-східному напрямі виступає специфіка виробничої інфраструктури колишнього цих країн, перш за все, – транспортної мережі. Раніше ці країни мали досить розгалужену транспортну інфраструктуру. Проте їх зовнішні стосунки були повністю централізовані, що зумовило відповідну специфіку розвитку транспортної мережі.

Так, абсолютна більшість прикордонних залізничних та автомобільних переходів, трубопроводів, морських портів, орієнтованих на Європу, розташовані на території України. Більш як 94% газу, що Росія експортує до країн Європи, подається по трубопроводах, прокладених по території України, ще 3% – по трубопроводах Білорусі [4]. Туркменистан та Казахстан, які також зацікавлені в експорті енергоносіїв до європейських країн (зокрема й до деяких країн СНД), змушені користуватися трубопроводами, розташованими на території Узбекистану, Росії та України.

Доступ до транспортної інфраструктури, експлуатація, підтримка у робочому стані транспортних мереж, розвиток нових, сучасних автомагістралей, аеропортів є спільним інтересом усіх пострадянських країн і виступає як інтегруючий чинник.

Отже, пріоритетами співробітництва з іншими країнами світу є поступове укладання, двосторонніх договорів про правову допомогу з боку іноземних держав та одночасне проведення роботи по приєднанню України до багатосторонніх європейських документів. Така діяльність має здійснюватися систематично за щорічно затвердженими планами та контролювати їх виконання.

Найактуальнішим завданням України стосовно Центральноазіатського регіону є забезпечення реалізації проектів створення трансконтинентальних енергетичних і транспортних коридорів, в яких вона відіграватиме роль з’єднуючої ланки між Сходом та Заходом. Цьому сприятиме участь у проекті ТРАСЄКА, запропоновано Комісією Європейського союзу. Відтак зростає значення співробітництва України з Киргизстаном, який за цим проектом стане головним перехрестям глобальної транспортної мережі.

Розбудова та експлуатація міжнародних транспортних коридорів є пріоритетним напрямом зовнішньоекономічної діяльності України. Прогнозоване на найближчі 10 років зростання попиту на енергоресурси та посилення залежності основних енергоспоживаючих регіонів від імпортованих енергоносіїв вимагає прискорення інтеграційних процесів, зорієнтованих на об’єднання енергетичних потенціалів країн у масштабах євразійського континенту, посилення ролі України як енерготранзитної держави.

Серед тенденцій, які мають тривалий вплив на розвиток енерготранзитного потенціалу України, – лібералізація європейського енергетичного ринку та забезпечення енергетичної безпеки європейських країн, зростання обсягів видобутку енергетичних ресурсів у Каспійському регіоні та Росії, створення та розвиток додаткових маршрутів транспортування енергоносіїв на євразійському просторі, що уможливить з метою розв’язання проблем Босфору. Посиленню конкуренції країн за право контролювати джерела енергії та шляхи її транспортування сприятимуть цій тенденції

Важливе значення для забезпечення енергетичної безпеки України та європейських держав має міжнародне співробітництво у рамках Договору до Енергетичної Хартії. Великого значення набуває міжнародне співробітництво у розбудові Критських транспортних коридорів, що, по суті, є передумовою до європейської інтеграції України. Розширення їх на захід та територією України на схід до транспортних коридорів Транссибу, дозволяє створити у перспективі єдиний транспортний простір, що охопить весь євразійський континент.

Особливого значення Україна надає розбудові транспортного коридору Європа-Кавказ-Азія та розширенню міжнародного співробітництва у Чорноморському регіоні. Саме на розвитку транспортних комунікацій будується співробітництво у рамках ОДЕР ГУАМ.

Розвиток взаємозв’язків з ЄЕП потребує налагодження ефективних транспортно-економічних зв’язків. З цією метою підписаний меморандум про співробітництво країн-учасниць СНД у сфері міжнародних транспортних коридорів, який спрямований на створення взаємовигідних умов для переміщення вантажів та пасажирів і регулює загальні питання організації роботи у транспортних коридорах. Єдиний транспортний простір країн СНД потребує проведення скоординованої тарифної, технічної, інформаційної політики. Дедалі більшої актуальності набувають скоординовані заходи країн СНД щодо безпеки міжнародних транспортних комунікацій.

Пострадянські країни активно формують нові транспортні коридори, залучаючи до цього процесу інші країни. Зокрема, активізувалась діяльність у цій сфері країн Організації економічного співробітництва (ОЕС), до якої входять Азербайджан, Казахстан, Киргизстан, Туркменистан, Таджикистан, Узбекистан, а також Афганістан, Туреччина, Пакистан та Іран, що одним з найголовніших напрямів своєї співпраці вбачають створення багатоваріантної регіональної трубопровідної системи, яка уможливить без участі Росії виведення енергетичних ресурсів Центральної Азії на світові ринки . Активно розвиваються транспортно-комунікаційні коридори, що пов'язують країни Балто-Чорноморського регіону. Усе це зменшує взаємозалежність РФ та інших країн СНД, а відтак і зацікавленість їх у співпраці у цій сфері.

Окрім того, необхідно врахувати геополітичні аспекти розширення ЄС, розглядаючи цей процес у контексті реалізації ідеї створення панєвропейської зони вільної торгівлі, [1, с. 119]. об’єктивних трансформацій від однополярного та багатополярного світу. Йдеться про утворення у перспективі спільного європейського економічного простору за принципом концентричних кіл із рівнорівневими ступенями інтеграції, де сусідні країни розглядатимуться як реально діючі суб’єкти відповідного утворення.

З огляду на останнє розширення ЄС, у геополітичному вимірі такий процес є сприятливим для України. Країни ЦЄФТА можуть відіграти значну роль у реалізації євроінтеграційної стратегії України: подібність історичного розвитку цих країн, яка зіграла значну роль у становленні загальноєвропейських цінностей і водночас збереження особливої культури спадщину, традиції та ментальності є близькими до певних цінностей українського народу.

У реалізації цих процесів особливого значення набуває стратегічне партнерство з Польщею. Останнім часом ця країна набула принципового нового геополітичного статусу, перетворюючись на одного з найсерйозніших європейських партнерів США, та перебираючи на себе роль своєрідного трансатлантичного інтегратора у Центральній і Східній Європі. Це зумовлює об’єктивну зацікавленість не лише з боку української, а й польської сторін, зокрема у взаємній співпраці для реалізації нафтотранспортного коридору Одеса-Броди аж до Гданська. Після отримання Польщі доступу до нафтових родовищ Іраку геостратегічна значимість цього нафтопроводу зросла, адже до Європи транспортується не лише каспійська нафта, а й нафта близькосхідного регіону.

Висновки. Залучення України до глобального економічного простору можливе за умов виокремлення одного пріоритетного галузевого напрямку – транспортного. Реалізація даного напрямку можлива шляхом реалізації зовнішньоекономічної стратегії: “Україна – транзитна держава”. Цей напрямок допоможе ефективно використати геоекономічне та геополітичне становище нашої держави, зокрема, реалізувати природні конкурентні переваги стати іміждевим тразитером.

Література:

1.  Молчанова Е.Ю. Глобалізована регіоналізація регіонально-економічного розвитку // Культура народов Причорноморья/ Таврический национальный университет им. В.И.Вернадского. Межвузовский центр «КРЫМ». – 2007. - №117. – С.116-123

2.  Рокоча В.В. Міжнародна економіка: Навч. посіб.: У 2 кн. – Таксон 2000. – Кн. І: Міжнародна торгівля: теорія та політика. – 320 с [118, c.256]

3.  Україна поступ у XXI століття. Стратегія економічної та соціальної політики на 2005-2015 рр. Послання Президента України до Верховної Ради України – К., 2004 – 400 с.// www.president.gov.ua

4.  www.ukrstat.gov.ua – Офіційний сайт Держкомстату України