Клокар О.О.
Диверсифікація зайнятості трудових ресурсів в аграрному секторі економіки
Білоцерківський національний аграрний університет
Вступ. Забезпечення стабільного соціально-економічного розвитку України, поліпшення демографічної ситуації сільських територій та добробуту селян, можливо, передусім, за умови диверсифікації зайнятості трудових ресурсів аграрного сектора економіки. Проте значна не відповідність попиту та пропозиції ринку аграрної праці, не конкурентоспроможність сільськогосподарської продукції на більшості ринків її збуту, негативно відобразилися, насамперед, на ефективності використання робочої сили та диференціації напрямів її діяльності в агросфері. Так, використання найманої праці, кількість найманих працівників, мобільність робочої сили на ринку праці та зайнятість населення в аграрному секторі економіки за останні 3 роки в Україні скоротилися в середньому на 30% за кожним з вищенаведених показників. Також у порівнянні з іншими галузями (наприклад, з промисловістю) всі вищевказані показники за відповідний період були менші в 3-4 рази [10; 12]. Як наслідок, значна та не контрольована міграція трудових ресурсів в агросфері негативно впливає на продовольчу безпеку країни в цілому.
Враховуючи вищевказану проблему актуальним питанням на сучасному етапі розвитку аграрного сектора економіки є формування ефективної диверсифікації зайнятості трудових ресурсів. Це, передусім, передбачає розкриття соціально-економічної сутності, визначення, характеристику та розробку шляхів підвищення ефективності диверсифікації зайнятості робочої сили в агросфері.
У результаті дослідження нами встановлено, що існують різні підходи до трактування змісту ефективної зайнятості та диверсифікації діяльності в аграрній сфері. Вони подібні між собою та відрізняються лише окремими елементами. Так, диверсифікація зайнятості в аграрному секторі економіки передбачає майже повне збалансування попиту і пропозиції ринку аграрної праці, в контексті ефективної мобілізації трудових ресурсів щодо зміни одних видів діяльності на інші, під впливом зовнішніх та внутрішніх чинників на макро та мікро рівнях та досягнення природного рівня безробіття цієї галузі [1; 3-5; 14]. Враховуючи вищенаведене трактування диверсифікації зайнятості в аграрному секторі економіки нами сформовані основні напрями її ефективного розвитку (рис. 1). До них належать:
- удосконалення нормативно-правової бази щодо ринку праці, адаптації і ефективної роботи аграріїв в нових економічних умовах та міжнародному конкурентному середовищі;
- посилення складових інституціонального та організаційно-економічного механізму регулювання оплати праці;
- забезпечення соціальних гарантій сільському населенню;
- збільшення джерел інвестування сільськогосподарського виробництва;
- орієнтація на зайнятість аграріїв у сфері сільських соціальних послуг;
- розвиток підприємництва на селі;
- масштабне самозабезпечення продуктами харчування; диференціація джерел доходів особистих селянських господарств;
- фінансування селянами культурних заходів;
- оцінка економічних та соціальних наслідків відповідних нововведень та ін.