Рейтинг пользователей: / 16
ХудшийЛучший 

УДК 338.488.2:640.4

Марцин Т.О., Бурак Т.В., Ліфіренко О.С.

ІННОВАЦІЙНИЙ ПІДХІД ДО РОЗВИТКУ ГОТЕЛЬНИХ МЕРЕЖ

Київський національний торговельно-економічний університет

Трансформація економіки та інтеграція України у світовий економічний простір характеризується диференціацією форм господарювання підприємств, в тому числі в готельному бізнесі. Глобалізація в сфері гостинності стає звичним явищем для світового ринку, однією з найбільш впливових сил, що визначають хід розвитку нашої планети. Відповідно до сутності глобалізації, жодна дія або процес, що відбуваються в суспільстві (економічний, політичний, юридичний, соціальний) не можна розглядати відокремлено. Глобалізація міжнародних відносин – посилення взаємозалежності та взаємовпливу різних сфер суспільного життя та діяльності в галузі міжнародних відносин. Вона стосується практично всіх сфер суспільного життя, включаючи економіку, політику, ідеологію, соціальну галузь, культуру, екологію, безпеку, спосіб життя, а також самі умови існування людства.

Наявність глобальної системи інформації, адаптивність і збалансованість з потребами споживачів - сильні позиції розвитку готельного бізнесу. До тенденцій розвитку підприємств готельної індустрії, що отримали розвиток в останні десятиліття, відносять поглиблення спеціалізації готельних об’єктів; розвиток мережі малих підприємств; впровадження комп'ютерних технологій та утворення міжнародних готельних ланцюгів.

Поглиблення спеціалізації підприємств гостинності взаємозалежне з такою найважливішою тенденцією, як утворення міжнародних готельних ланцюгів (операційних мереж), що відіграють величезну роль у розробленні й просуванні високих стандартів обслуговування. Операційна мережа – група підприємств (два й більше), які здійснюють колективний бізнес і перебувають під безпосереднім контролем керівництва мережі.


Особливості готельних мереж

Сучасний розвиток світової готельної галузі характеризується значним загостренням конкуренції; високою мірою фрагментації, пов'язаної з появою великої різноманітності концепцій готельного продукту; диференціацією переваг гостей; широким діапазоном конкурентних стратегій залучення і утримання клієнтів для формування стійкої основи повторних продажів; зростаючим значенням інформаційних технологій в готельному бізнесі.

Результат даних тенденцій - інтенсивна консолідація готелів в мережі і активна співпраця готельних мереж в області маркетингу, продажів, створення унікальної готельної пропозиції. В основу концепції мережі (ланцюга) була покладена ідея формування впізнаного іміджу готельних підприємств і уніфікованого готельного продукту з метою тиражування стандартів готельної пропозиції, трансферту кращого досвіду і вживання єдиних підходів до обслуговування гостей як на внутрішньому, так і зарубіжному ринках.

Статистика показує, що об’єднане ведення справ у готельному бізнесі набагато економічно ефективніше, ніж управління незалежними готелями. Об’єднання готелів під єдиним управлінням дає велику вигоду як власникам об’єктів, так і їх операторам. Головна перевага, яку отримує готель, що входить до ланцюга, – зниження загальних витрат, а це в свою чергу дозволяє ланцюгам більше проникати на міжнародні ринки, розширюючи сферу свого впливу. На комерційний успіх ланцюгових готелів працює багато чинників: від об’єднаної системи бронювання до централізованих постачань витратних матеріалів.

З 1950-х років в організаційній структурі управління готелями у світовій готельній індустрії сформувалися різні моделі організації готельної справи.

Перша модель - модель Рітца, пов'язана з іменем швейцарського підприємця Цезаря Рітца. Основна ставка в цих престижних готелях робиться на європейські традиції вишуканості та аристократизму. Нині ця модель зазнала кризи.

Друга модель пов'язана з іменем американця Кемонса Вілсона. Кемонс Вілсон створив мережу готелів «Holiday Inns», яка орієнтується на сімейне обслуговування з безкоштовним обслуговуванням дітей. Вона вирізняється значною гнучкістю при задоволенні потреб клієнтів у поєднанні з дотриманням високих стандартів обслуговування. Основні вимоги в готельних ланцюгах, організованих за цією моделлю, зводяться до таких моментів: єдність стилю (архітектура, інтер'єр); єдність позначень і зовнішньої інформації; просторий і функціональний хол; швидкість реєстрації клієнтів; номери, передбачені для постійних клієнтів; сніданок «шведський стіл»; наявність конференц-залу; гнучка система тарифів; єдине управління, маркетинг і служба комунікації.

Крім Кемонса Вілсона, найвидатнішими представниками готельного бізнесу є Елсворт Милтон Статлер (готелі «Statler»), Конрад Ніколсон Гілтон (готелі «Hilton»), Джон Вілард Маріот (корпорація «Marriott»). Елсворт Милтон Статлер запровадив високі стандарти комфорту і зручностей у готелях для туристів середнього класу за доступними цінами. Конрад Ніколсон Гілтон ввів поняття «п'ятизіркового готелю», першим установив телевізори в усі свої номери, запропонував сервісні послуги з прямого набору міжміських телефонних номерів і його готельна мережа стала першою серед американських мереж, що відкрила об'єкт за кордоном. Джон Вілард Маріот вперше запропонував годувати пасажирів під час перельоту.

Третя модель – «незалежні» готельні ланцюги (наприклад, Best Western). У даному випадку під єдиною торговою маркою об'єднуються готелі за однорідними ознаками, що витримують певні стандарти і набори послуг, незалежно від країни розташування. Готелі-члени ланцюга сплачують внески до єдиного фонду, який витрачається на спільну рекламну і маркетингову діяльність, просування продукту. При цьому повністю зберігається їхня фінансово-економічна та управлінська самостійність. Можливе й поєднання другої моделі із третьою. Прикладом такого поєднання є ланцюг готелів Ассоr (найбільший у Європі), який пропонує готелі різних класів і виступає на ринку під різними марками (табл. 1).

 

 

Таблиця 1

Бренди готельного ланцюгу Ассоr

Бренд (марка)

Кількість готелів

Кількість номерів

Середній розмір готелю (номерів)

Ibis

709

75,460

106

Mercure

474

54,032

114

Holiday Inn

277

45,526

164

Novotel

265

43,420

164

Premier Inn

586

42,809

73

NH Hotels

275

41,213

150

Hilton

152

39,594

260

Radisson Blu

172

38,740

225

Etap

421

35,691

85

Travelodge

458

29,775

65

 

Процес зростання значення готельних ланцюгів в управлінні світовим готельним господарством характеризується істотним протиріччям: з одного боку, укрупнюються провідні готельні ланцюги, що працюють в багатьох країнах, з іншого – все більше число країн створює власні готельні ланцюги, що успішно конкурують з інтернаціональними монополіями; 195 штаб – квартир готельних ланцюгів знаходяться в США, 17 – у Великобританії, 14 –в Японії, 11 – у Німеччині, 8– у Гонконгу, по 6 – у Франції і Сінгапурі.

Існують різні варіанти об'єднання:

1) готельні консорціуми (об'єднання декількох готелів і невеликих готельних груп різного класу);

2) сімейства або асоціації (об'єднують готелі, що відповідають певним вимогам);

3) готелі, об'єднані за принципом франчайзингу.

Також існують моделі готелів, що розрізняються за характером взаємовідносин між власником готелю і управлінською ланкою готелі:

1) готелі, що знаходяться у розпорядженні власника (незалежні готелі):

а) перебувають під керуванням самого власника;

б) для управління яких залучаються фахівці-менеджери або управлінські компанії;

2) готелі, об'єднані в готельні ланцюги:

а) готелі, які об'єднані спільною власністю власників та, як наслідок, є повноправними членами ланцюгів. Управління в такому випадку здійснюється адміністрацією ланцюга. Власники мають повне право на отримання прибутку;

б) готелі, які приєдналися до готельної ланцюга. Їх участь у бізнесі регулюється договором франшизи;

3) об'єднання готелів, кероване професійними готельними компаніями:

а) власник наділяє оператора повним правом керування власністю і не втручається в процес управління;

б) власник може втручатися в процес управління, контролюючи діяльність, і, як наслідок, несе відповідальність за фінансовими ризиками і здійснює всі операційні витрати з управління;

в) власник ретельно стежить за діяльністю керуючої компанії і через це змушений повністю звільнити її від відповідальності за результат роботи;

4) готелі, об'єднані між собою на комбінованих умовах;

5) готелі, які входять в об'єднання незалежних готелів. При входженні готелі в об'єднання вона зберігає здатність діяти самостійно в усьому. [1]

Методи формування готельних мереж

Можна виділити наступні підходи до розвитку готельних мереж:

- договір франчайзингу;

- контракт на управління;

- лізинг (оренда).

Франчайзинг (або комерційна концесія) – форма співпраці між юридично та фінансово незалежними сторонами (компаніями та/або фізичними особами), в рамках якої одна сторона (франчайзер), що володіє успішним бізнесом, відомою торговою маркою, ноу-хау, комерційними таємницями, репутацією та іншими нематеріальними активами, дозволяє іншій стороні (франчайзі) користуватися цією системою на погоджених умовах.[2]

Поняття франчайзингу в готельній індустрії з’явилося відносно недавно і вимагає розвитку в нашій країні. Даний вид франчайзингу існує в двох інтерпретаціях: перша – франчайзі отримує комплект будівельної документації для будівництва готелю. Але на жаль рентабельність такого виду бізнесу низька і в кращому випадку готель окупиться через 5-6 років. Наступний варіант – франчайзі у якого є власний готель, входить у готельний ланцюг відомого бренду.

Франчайзингова система як особливий метод ведення комерційної діяльності будується із самого початку таким чином, щоб франчайзер одержав вигоду від швидкого зростання при обмеженому ризику, а франчайзі - від того, що входить у перевірену комерційну систему, тобто одержав уже апробований і досягнутий успіх на ринку. Цей метод відноситься до франчайзингу другого покоління і має назву діловий франчайзинг.

Франчайзер зацікавлений у залученні в свою ринкову мережу нових членів. З цією метою він готує для зацікавлених осіб документи, найбільш важливим з який є Стандартний пакет франчайзингової пропозиції (UFOC - Uniform Franchise Offering Circular). Цей документ надає передбачуваним франчайзі інформацію про те, хто є франчайзер, який характер має його бізнес. Звичайно в стандартному пакеті обумовлюються такі моменти: кваліфікація керівного складу франчайзера; фінансовий стан підприємства; вартість ліцензії;роялті; загальна сума вкладень франчайзі; можливість надання фінансування; допомога, що робиться франчайзі; обов'язки сторін; територія діяльності франчайзі; "юридична історія" франчайзера (судові процеси, у яких брала участь компанія); додаткове устаткування, яке франчайзі повинні придбати у випадку підписання договору.

Правовідносини між франчайзером і франчайзи закріплюються підписанням договору. У договорі франчайзингу франчайзер надає франчайзі право використання свого фірмового знака, технології і методів роботи, системи резервування, відпрацьованих маркетингових процедур, системи знижок і т. д. Звичайною умовою є участь у ринковій стратегії франчайзера.

Найважливішим елементом договору франчайзингу є узгодження форм оплати. У практиці франчайзингу використовуються вступний внесок (первинний чи внесок вартість франшизи), регулярні відрахування, які називаються роялті, плата за маркетингові послуги. З готелів, крім того, стягується плата за користування централізованою системою бронювання.

Внесок є одноразовою фіксованою виплатою за надані права і зроблені послуги. Як правило, він включає вартість комплекту проектних документів, повного набору інструкцій з управління підприємством, підвищення кваліфікації управлінської ланки, навчання обслуговуючого персоналу до відкриття підприємства, а також вартість періодичної підготовки персоналу обслуговування протягом усього часу дії договору.

Первинний внесок за договором франчайзингу може виступати у формі часткової передоплати й оплати суми, що залишилася, або негайно після підписання договору, або рівними частками не пізніше, ніж через три місяці після початку роботи.

На додаток до вступного внеску франчайзі зобов'язаний здійснювати роялті (поточні відрахування), виплачувані франчайзеру на постійній основі на зміст франчайзингової системи, управління й обов'язкові послуги з його боку. У договорі обумовлюється методика розрахунку і порядок виплати роялті. У міжнародній практиці поточні платежі являють собою визначений відсоток від валового доходу або прибутку. Для готелів поточні платежі залежать від числа номерів. Вони, як правило, визначаються по мінімуму і коливаються в межах 30-600 $ за номер за рік, або близько 5 % доходу від продажу номерів.

На засоби з рекламного фонду проводяться рекламні кампанії, здійснюється стимулювання продаж і організується здійснення спеціальних програм. Наглядацька рада франчайзера стежить за проведенням рекламної програми і дає відповідні рекомендації. Стало нормою при проведенні рекламних кампаній не вказувати, чи є підприємство власністю ланцюга франчайзера чи тільки його договірним членом. Це робиться з метою запобігання зловживань рекламними засобами, що належать франчайзі, в інтересах власних підприємств франчайзера.

Найважливішим пунктом договору франчайзингу є вказівка терміну його дії. Звичайно він коливається в межах 5-20 років. Більшу частина договору франчайзингу займає деталізація положень, що обумовлюють обов'язки франчайзера і франчайзи.

Для кожного конкретного випадку обов'язки можуть розрізнятися. Однак спільним є те, що їхнє виконання сприяє успішному зростанню (розвитку) франчайзингової системи.

Обов'язки франчайзера: встановлення всіх видів виплат; передача ділової і технічної інформації; документальне затвердження всіх правил і положень для стандартизації процесу і гарантії якості; постійна підтримка францайзі, в тому числі, підвищення кваліфікації, допомога  в управлінні та оперативні послуги за вимогою; контроль якості; уточнення графіку розвитку й умов для тих франчайзі, що хочуть володіти більш ніж однією франшизою; надання захищеної території; визначення умов розриву і продовження контракту.

Обов'язки франчайзі: вчасне здійснення усіх видів виплат; конфіденційність інформації; відповідність стандартам якості і програмі франчайзера й ін.

Договір франчайзингу передбачає також умови його розірвання. Потенційні причини розірвання договору:

1) неможливо досягти рівня стандартів, установлених франчайзером;

2) відхилення від установлених технологій обслуговування, набору послуг;

3) відсутні платежі за договором.

Незважаючи на наявні недоліки, форма управління підприємствами індустрії гостинності через договір франчайзингу є однією з найбільш перспективних. Дослідження, проведені американськими вченими, свідчать, що половина нових компаній припиняє своє існування вже через 2-3 роки після відкриття, а через 5 років рівень банкрутств досягає 70 %. Для компаній, що працюють у системі франчайзингу, є інші дані. Закриття підприємств-франчайзі в перші п'ять років їхньої роботи становив 4 %. Загальне дослідження, проведене Міжнародною організацією франчайзингових організацій, показало, що серед її членів кількість банкрутів становить менше ніж 1 %.

Система франчайзингу містить для обох сторін - франчайзера і франчайзі - переваги, і недоліки (табл. 2).

Таблиця 2

Переваги

франчайзингу для франчайзі

франчайзингу для франчайзера

ü  допомога в початковий період діяльності;

ü  налагодженні маркетингово-комунікаційні відносини;

ü централізована система бронювання;

ü гнучка система знижок на придбання меблів, устаткування та інших товарів;

ü  консультаційна підтримка на весь період діяльності.

ü глибоке проникнення на готельний ринок;

ü розширення бізнесу з мінімальними інвестиціями;

ü отримання додаткового доходу від виплат франчайзі 

Недоліки

франчайзингу для франчайзі

франчайзингу для франчайзера

ü    необхідність в здійсненні фіксованих виплат франчайзеру;

ü    необхідність дотримання стандартів, встановлених франчайзером;

ü    можливість втрати іміджу у випадку незадовільної роботи франчайзера.

ü дохід обмежується тільки фіксованими виплатами від франчайзі;

ü ризик негативного іміджу у випадку недотримання франчайзі встановлених стандартів якості

Успіх франчайзингу як форми управління ґрунтується на основних принципах: постійне співробітництво (надання підтримки й обмін інформацією), високий ступінь довіри підприємств франчайзі.

Знаходячись у різному володінні і здійснюючи свою діяльність на одному ринку (в межах держави, регіону, міста), франчайзі не є конкурентами один одному. Усі вони виконують єдине найважливіше завдання - утвердження на ринку торгової марки франчайзингового ланцюга. Їх загальною метою є залучення чим більшого числа потенційних клієнтів. Чим відоміша торгова марка на ринку, тим вищі сукупні продажі всього ланцюга. Щоб зміцнити всю систему, підприємства-франчайзі, що функціонують на одному ринку, зобов'язані працювати як одна команда. Така обставина надає набагато більші можливості для обміну досвідом і колективними діями.

Однією з основних форм управління підприємствами індустрії гостинності, що одержала широке поширення з початку 1970-х років, є контракт на управління.

Під контрактом на управління розуміється письмова угода, що укладається між власником підприємства (готелю) і менеджером або компанією, що спеціалізується в управлінні відповідними типами підприємств.

Для власників готелів однією з найважливіших проблем при оформленні контракту на управління є вибір керуючої компанії. Варто розрізняти незалежні керуючі компанії і компанії, що керують готельним ланцюгом. Незалежна керуюча компанія має справу, як правило, з різними видами готельних продуктів різних торгових марок. У даному випадку власник готелю платить за послуги керуючої компанії й окремо відповідні виплати (вступний внесок, роялті й ін.) компанії - франчайзеру. Компанія, що керує готельним ланцюгом, в основному має справу тільки з готелями, об'єднаними єдиною торговою маркою. І в цьому випадку власник готелю платить керуючій компанії як за керування, так і за традиційні корпоративні послуги, надані всім готельним ланцюгом.

Основні критерії вибору керуючої компанії:

1) ефективність діяльності компанії по попереднім контрактам

2) наявність бездоганної репутації;

3) можливість контролю за діяльністю керуючої компанії з боку власника готелю чи його представника;

4) конкурентоспроможність персоналу керуючої компанії, зумовлена досвідом роботи в готельному маркетингу;

5) умови і терміни контракту.

Найбільш значні з критеріїв перші два. Досить часто власники готелів чи їх представники оцінюють здатність керуючої компанії виконати узяті на себе зобов'язання за допомогою глибокого аналізу попередніх, контрактів.

Залежно від конкретної ситуації контракти на управління можуть істотно розрізнятися. Однак у їхній зміст, як правило, завжди включені сім основних моментів.

1. Наділення керуючої компанії (оператора) правом управління підприємством. При цьому власник позбавляється прав утручатися в процес оперативного (повсякденного) управління і здійснювати контроль. Починаючи з 1990-х років, договори на управління зазнали сильних змін убік надання власникам готелів великих переваг. Можливість контролю за діяльністю керуючої компанії з боку власника готелю чи його представника розглядається як важливий критерій, що враховується при виборі керуючої компанії.

2. Покладання на власника усіх витрат з різних операцій, а також усіх фінансових і оперативних ризиків, що випливають з його права власності.

3. Захист або звільнення оператора від відповідальності за будь-які дії, за винятком тих, котрі зроблені з наміром чи в результаті грубої необережності.

4. Термін управління власністю готельних підприємств. Звичайно контракт на управління складається на п'ять, десять чи двадцять років.

5. Управлінська винагорода. Існує дві системи нарахування виплат за послуги управління (комісійних): фіксована і прогресивна. Власники віддають перевагу низьким фіксованим ставкам і високим преміальним, що прямо залежать від результатів роботи, а керуючі компанії - навпаки. Нині рівень фіксованих виплат знизився і для компаній, керуючих готельними ланцюгами (на 2-4 %), і для незалежних керуючих компаній (на 1,5- З %).

6. Умови поновлення контракту. Більшість існуючих умов надають переважне право ухвалення рішення управлінської компанії. Якщо власник має в своєму розпорядженні серйозні засоби впливу на керуючу компанію, він може одержати переважне право ухвалення рішення про поновлення контракту.

7. Умови припинення контракту.

У практичній діяльності усе частіше трапляються випадки припинення дії договору на управління з боку власника. Однак завжди спрямованість його дій у відношенні керуючої компанії прямо залежить від показників ефективності її діяльності.

Оператор, як правило, не одержує ніяких прав на майно підприємства. Однак на практиці бувають випадки, коли висновок контракту супроводжувалося частковою участю керуючої компанії у власності. Такі випадки характерні для транснаціональних готельних компаній.

Контракт на управління нажаль, має не тільки сильні, а й слабкі сторони, як для власника підприємства готельного господарства, так і для самого оператора.

Таблиця 3

Переваги

контрактного управління для власника

контрактного управління для оператора

ü керуюча компанія чи менеджер не володіє часткою майна;

ü можливість вибору керуючої компанії;

ü можливість інвестування в підприємство;

ü  отримання максимального прибутку, за винятком винагороди керуючій компанії чи менеджеру;

ü зменшений ризик банкрутства

ü збільшення сфери впливу;

ü збільшення доходів з мінімальними витратами;

ü повна відсутність необхідності виплат власнику;

ü відсутність фінансової відповідальності


Недоліки

контрактного управління для власника

контрактного управління для оператора

ü повна фінансова відповідальність;

ü необхідність виплати управлінській компанії;

ü труднощі з достроковим розірванням договору.

ü залежність від фінансового положення власника;

ü обмеження доходу сумою управлінської винагороди;

ü можливість не продовження контракту




 

Лізинг (оренда), як організаційна форма управління підприємствами готельного бізнесу став популярним в 1950-1960-і роки. Зараз він застосовується рідко. Сутність лізингу полягає в тому, що готель береться в оренду на певний строк за відсоток з продаж (звичайно 20-50 %). Актуальна проблема укладання лізингової угоди стосується узгодження якомога більшої кількості пунктів взаємовідносин між орендодавцем і орендатором. Особливе значення відіграють питання плати по оренді, термін її дії, умови суборенди.

Переваги на недоліки лізингового договору наведені в таблиці 4.

Таблиця 4

Для орендодавця

Переваги

Недоліки

ü розширення виробництва за рахунок нових методів ведення бізнесу орендатора;

ü отримання доходів від орендної плати;

ü повна власність майном підприємства готельного господарства;

ü можливість розірвання договору у разі не дотримання умов зі сторони орендатора.

ü втрата оперативного контролю над діяльністю підприємства;

ü ризик погіршення економічних параметрів підприємства;

ü труднощі дострокового розірвання договору;

ü втрата значної частки доходу.


Продовження таблиці 4

Для орендатора

Переваги

Недоліки

ü входження на ринок при мінімальних інвестиціях;

ü отримання значної частки доходів;

ü повноваження у виборі управління, кадрів,технологій та ін.;

ü можливість придбання підприємства після закінчення договору оренди.

ü регламентований угодою термін та умови використання ресурсів підприємства;

ü обмеженість модернізації підприємства;

ü припинення діяльності після закінчення дії договору.

Розвиток готельних мереж у світі та Україні

Лідером за кількістю номерів у світовій готельній індустрії є компанія Inter Continental Hotel Group (IHG) Crowne Plaza. Сьогодні готельній мережі IHG належить понад 600 тис. номерів у готелях світу. Щороку їх кількість збільшується на 6%, в основному завдяки зростанню кількості готелів Crowne Plaza, Staybridge Suites і Indigo boutique та розширенню марки Holiday Inn Express. Наступне місце у світі за кількістю номерів належить готельній групі Wyndham Hotel Groups Ramada. До неї входить понад 7 тис. готелів (592 880 номери) на шести континентах. Глобальна мережа курортів RCI Global Vacation Network, яка є складовою корпорації Wyndham Worldwide, пропонує своїм членам (3,4 млн. осіб) доступ до 73 тис. курортів у понад 100 країнах світу. У компанії Wyndham Hotel Group’s Ramada зайнято більш як 30 тис. працівників по всьому світу. На третьому місці – компанія Marriott International, номерний фонд якої складає 500 тис. номерів і зростає на 4,7% щороку. Мережа Hiltons Hampton Inn займає 4-е місце і демонструє найбільший приріст номерного фонду – 9,3%. Сьогодні кількість номерів компанії перевищила 500 тис. Тільки у 2008 році мережа збільшилася на 300 нових об’єктів. У портфелі компанії з’явилися нові бренди – Doubletree, Homewood Suites, Hilton Garden Inn і Hampton Inn. Готельна мережа Accor Group має у своєму розпорядженні понад 500 тис. номерів і зростає на 3,7% щороку. Група продовжує експансію своїх брендів – Sofitel,Novotel,Pullman,Mercure, Suite Hotel,All Seasons, Ibis, Etap, Motel 6, Formula 1. Готельна мережа Choice Hotels об’єднує близько 4 тис. готелів – таких брендів, як Quality Inn, Choice Hotels, Comfort Inn, Comfort Suites, Quality, Sleep Inn, Clarion, MainStay Suites, Suburban Extended Stay Hotel, Econo Lodge,Rodeway Inn, і щороку збільшує активи на 4,5%. Готельна мережа Best Western International є прикладом одного із найбільш успішних підприємств у готельній індустрії, що користується великою популярністю в Європі, й особливо у Франції. Сьогодні під назвою Best Western працюють понад 4 тис. готелів у 80 країнах світу, загальний номерний фонд яких перевищує 300 тис. номерів. Восьме місце у світі посідає мережа Starwood Hotels Resorts, яка відома такими своїми брендами, як Sheraton Hotels Resorts, Westin Hotels Resorts, The Luxury Collection, St.Regis,W Hotel,Four Points Hotels by Sheraton, Le Meridian, Aloft. Номерний фонд готельної мережі Carlson налічує 150 тис. номерів, і за останній рік він зріс на 2%. До десяти найбільших готельних мереж світу ввійшла компанія Global Hyatt, яка концентрує свою увагу на сегменті вищого классу (табл. 5).

Таблиця 5

Готельні мережі світу [7]

Оператор

Країна

Кількість номерів

Кількість готелів

InterContinental Hotels Group

Великобританія

537 533

3 606

Wyndham Worldwide

США

532 284

6 344

Marriott International

США

499 165

2 741

Hilton Hotels Corp.

США

485 356

2 817

Choice Hotels International

США

481 131

5 897

Франція

475 433

4 065

Best Western International

США

315 875

4 195

Starwood Hotels & Resorts Worldwide

США

257 889

845

Carlson Hospitality Worldwide

США

147 129

922

Global Hyatt Corp.

США

134 296

731

 

Міжнародні оператори готельного бізнесу ввійшли на український ринок ще у 2005 році. Першими були чотиризірковий готель Radisson Blu Resort Kiev та п’ятизірковий Rixos Prikarpattya у м.Трускавець. В 2006 році ввели в експлуатацію Radisson Blu Resort Alushta та в планується введення в експлуатацію Radisson Blu Resort Bukovel . П’ятизірковий готель Hyatt Regency Kiev було відкрито в 2007 році, в 2009 увійшов на вітчизняний ринок, ще один світовий готельний лідер Intercontinental Hotel Kiev під управлінням IHG.

В майбутньому на вітчизняний ринок мають наміри ввійти й інші світові готельні лідери: Hilton, Windham Hotel Group International, що керує мережею тризіркових готелів Ramada Encore, озвучило плани на український ринок, в яких передбачено відкриття 15 готелів в м. Києві та в інших містах України з населенням більше 200 тис. осіб до 2018 року.

У червні 2011 року девелоперська  компанія ArtBuild Hotel Group (ABHG Україна) уклала договір з Best Western International, Inc.(США). Best Western International (США) - міжнародна готельна мережа, що надає підтримку по бронюванню, операційній діяльності й маркетингу для 4 тис. готелів на 309 тис. номерів в 90 країнах миру. Компанія поєднує готелі під трьома брендами: Best Western (три зірки), Best Western Plus (чотири зірки) і Best Western Premier (чотири плюс й п'ять зірок). Мережа Best Western розглядає можливість відкриття готелів під своїм брендом у всіх містах України й однією з умов є наявність не менш 70-75 номерів за винятком готелів з унікальним розташуванням [3]. На початку поточного року до міжнародної мережі приєднався перший український готель в м. Севастополі. У планах також м. Київ, Харків, Ялта, Одеса, Мукачеве та Львів.

Французький оператор Accor, ввійшов на український ринок у 2011 році з своїм проектом Ibis. В перспективі планує більш масштабний вихід на вітчизняний готельний ринок  не тільки  даним брендом, а й мережею  бюджетних готелів Etap.

Інші міжнародні готельні мережі, які планували відкривати нові готелі в Україні вичікують і спостерігають у зв’язку з тим, що стандартний договір на керування готелем звичайно підписується мінімум на 20 років, а ситуація в країні поки що нестабільна [4]. На сьогодні в Україні йде будівництво трьох готелів під управлінням компанії Rezidor - The Park Inn Dnepropetrovsk на 250 номерів, Radisson Kyiv Airport на 250 номерів і Radisson Bolshaya Yalta на 505 номерів. Rezidor Hotel Group, світовий оператор готельного бізнесу з головним офісом у Брюсселі, має намір в 2012 році відкрити другу чергу готелю Radisson Resort Alushta (Алушта, АРК) з номерним фондом 137 номерів [5] (табл. 6).

Таблица 6

Міжнародні готельні мережі, які функціонують в Україні

Оператор, бренд

Кількість зірок

Кількість номерів

Місце розташування

Rixos, PRYKARPATTYA

5

769

м. Трускавець, Львівська обл.

Interkontinental, Interkontinental Kiev

5

272

м. Київ, вул. Велика Житомирська

Hyatt, Hyatt Regensy Kiev

5

234

м. Київ, вул. А. Тарасової

Rezidor, Radisson SAS Kyiv*

4

255

м. Київ, вул. Ярославів Вал

Rezidor, Radisson  SAS Resort Alushta*

4

63

м. Алушта, вул. Леніна

Best Western International**

3

106

м. Севастополь,

пр. Нахімова

* - Rezidor Hotel Group управляє брендами Radisson SAS Hotels&Resorts, Regent International Hotels, Park Inn and Country Inns, Hotel Missoni у Європі, на Близькому Сході та в Африці

** - готельна мережа Best Western International (США) планує в 2012 році відкрити другий в Україні тризірковий готель  в Києві [3]

 

На сучасному етапі економічного розвитку в Україні існує тільки два національних готельних оператора - Premiere-Hotels International та Reikartz Hotels & Resorts. До складу Premiere-Hotels входять сім готелів: «Прем’єр Палас» (Київ), «Ореанда» (Ялта), «Дністер» (Львів), «Стар» (Мукачево), «Лондонська» (Одеса), «Аврора» і арт-готель «Космополіт» (Харків). Він створювався в розріз із загальноприйнятими стратегіями, оскільки являє собою об'єднання абсолютно різних по концепції і набору послуг готелів в крупних ділових і туристичних центрах України. За рахунок специфіки кожного окремого готелю, мережі не доводитися вирішувати проблеми, пов'язані з уніфікованість продукту. Таке своєрідне об'єднання дозволяє подвоїти конкурентну перевагу, пов'язану з позиціонуванням на ринку і пізнаваністю бренду, також, всі готелі користуються перевагами єдиної системи бронювання. Готелі мережі Premiere-Hotels позиціонують в різних сегментах і під різними торговими марками.

Reikartz Hotels & Resorts об'єднує 14 готелів: готель «Атлантика» рівня «2 зірки» в Севастополі та 13 готелів  рівня 3 і 4 зірки, які розташовані в крупних містах і привабливих курортних зонах України, а також : Дніпропетровськ, Закарпаття, Запоріжжя, Кам’янець-Подільській, Кіровоград, Кривий Ріг, Львів, Миколаїв, Почаїв, Севастополь і Харків. Два готелі – у Харкові та Запоріжжі – готуються до відкриття. В 2012 році планується відкриття  після реконструкції готелів в Житомирі, Маріуполі і Одесі. У планах розвитку мережі відкриття 20-25 готелів на національному ринку до 2015 року.

Основний сегмент корпоративної мережі на українському ринку в перспективі повинен сформуватись із новозбудованих комфортних три-, чотирьохзіркових готелів, доступних для широкого кола туристів, із середньою вартістю проживання 50-60 євро. Однак уніфікація послуг і ціни готелів, які входять до готельних ланцюгів, остаточно не вирішує проблеми розвитку та модернізації готельного господарства в Україні.

Висновки

Вдосконалення спеціалізації та впровадження високих стандартів обслуговування у національній сфері гостинності пов’язане з формуванням міжнародних готельних ланцюгів. Міжнародні готельні оператори зацікавлені в українському ринку, що свідчить про його високий потенціал. Згідно з даними державної служби туризму і курортів України, протягом минулого року нашу країну відвідали 21,1 млн. в’їздних туристів, що на 2% більше в порівнянні з 2009 роком [6]. Прогноз на 2011 рік становить 25-27 млн. іноземних туристів. Також слід зазначити, що на передодні чемпіонату Євро-2012 чисельність туристів на наступний рік зросте як найменше на 5%. Згідно з аналізом вище зазначеної служби, іноземні туристи прибувають в Україну в основному з Росії, Польщі, Білорусії, Німеччини, Італії .

У зв’язку з цим до 2012 року в Києві повинні з'явитися об'єкти, якими будуть управляти великі міжнародні оператори Accor Group, Starwood Hotels & Resorts Worldwide і Fairmont Raffles Hotels.

Міжнародні оператори цікавляться не тільки Києвом, але й регіонами. Rezidor планує побудувати два готелі Radisson SAS у Дніпропетровську, чотирьохзірковий готельний комплекс на 550 номерів Radisson Paradiso Big Yalta у Місхорі й мережу готелів Park Inn. у містах з населенням понад 500 тис. чоловік [4]. В Україні ще 6 готелів планує побудувати готельна мережа Best Western International.

Міжнародні готельні ланцюги на українському ринку готельних послуг лише формують контури майбутньої діяльності. Аналізуючи перспективи розвитку національних готельних ланцюгів, вітчизняні готелі повинні поставити перед собою мету – створення в Україні сучасного готельного ланцюга, об’єднаного єдиним брендом і високим рівнем якості.

Виходячи з вищенаведеного, вивчення закономірностей виникнення ланцюгових форм організації готельного бізнесу й особливостей стратегій розвитку готельних підприємств, об'єднаних у мережу, є актуальним для українських практиків готельного бізнесу.

 

Література:

1. Гуляєв В.Г. Організація туристської діяльності: Навчальний посібник.– М.: Нолидж, 2000. – 312 с.

2.  Цират А.В., Кривонос Е.А., Франчайзинг від А до Я: термінологічний словник. - Київ: Ассоціація франчайзинга, 2004.- 72с.

3. www.building.ua

4. domobaza.info

5. www.rest-hotel.kiev.ua

6. www.tourism.gov.ua

7. www.wtotourizm.com.ua