УДК 338.4

Кучменко В.О.

Зарубіжний досвід управління міським пасажирським транспортом в умовах сьогодення

Житомирський державний технологічний університет

The analysis of foreign experience of existent mechanism of management a public passenger transport is carried out in this work. Basic directions of reformation of passenger transport are distinguished in the conditions of transformation economy.

Keywords: management, infrastructure mechanism, public passenger transport, public transport. 

В цій роботі здійснено аналіз зарубіжного досвіду існуючого механізму управління міським пасажирським транспортом. Виділено основні напрямки реформування пасажирського транспорту в умовах транзитивної економіки.

Ключові слова: управління, інфраструктура, механізм, міський пасажирський транспорт, громадський транспорт.

Сучасний етап у розвитку міського пасажирського транспорту (МПТ) в Україні можна охарактеризувати як «продовження входження в ринок». Перевезення пасажирів в цьому секторі є комерційно неефективними. Як показує світова практика, забезпечення державної підтримки розвитку громадського транспорту в містах може і повинно здійснюватися у поєднанні із заходами по регулюванню використання особистого автотранспорту. Рішення транспортних проблем у великих міст передбачає наявність механізмів на загальнодержавному і місцевому рівні, так чи інакше обмежують або регламентують використання легкових автомобілів. Отримані при цьому бюджетами різного рівня додаткові доходи спрямовуються на фінансування розвитку МПТ як альтернативи використання особистого транспорту.

У таблиці 1 представлені результати порівняння основних параметрів управління МПТ для двох напрямків його розвитку в країні [1].

Таблиця 1.

Порівняння основних напрямів розвитку МПТ в країні

Аналіз результатів роботи МПТ країни дозволяє відзначити, що централізація управління в містах з соціально-орієнтованою організацією забезпечує[3,4,6]:

ü       менше зростання вартості проїзду та більш нижчий середній тариф на проїзд в муніципальному і приватному транспорті;

ü       використання більшої кількості автобусів великої та особливо великої місткості;

ü       більшу частину перевезень пасажирів, які користуються правом пільгового та безкоштовного проїзду.

У містах з ринковою орієнтацією системи МПТ спостерігається:

ü            зменшення середнього часу очікування транспортних засобів;

ü            зменшення наповнюваності салонів;

ü            зменшення віку та скорочення середнього терміну експлуатації автобусного парку;

ü            збільшення чисельності парку рухомого складу;

ü            зменшення обсягів бюджетних субсидій.

За кордоном проблеми організації роботи МПТ в умовах зростання  ринку транспортних послуг і збільшення чисельності приватних автомобілів у населення, що призвело, з одного боку, до зниження попиту на послуги МПТ, а з іншого - до перевантаженості транспортних магістралей, виникли ще в 70-х рр. минулого століття, але є актуальними і нині.

Аналіз зарубіжного досвіду дозволяє виділити наступні основні напрями реформування МПТ:

ü            регулювання рівня розвитку ринкових відносин;

ü            вибір оптимального розподілу функцій управління МПТ;

ü            вирішення проблеми зниження попиту на послуги громадського транспорту у зв'язку зі зростанням числа особистих автомобілів;

ü            пошук шляхів подолання перевантаженості основних вуличних магістралей (транспортних «пробок»);

ü            тарифна політика і способи оплати за проїзд;

ü            посилення уваги до екологічних проблем при вирішенні завдань МПТ;

ü            орієнтація на досвід розробки транспортних систем з урахуванням містобудівних планів.

На 54-му конгресі Міжнародного союзу громадського транспорту в Лондоні було сформульовано тезу «Індивідуальний легковий транспорт, покликаний бути ефективним засобом поліпшення якості життя, перетворився на свою повну протилежність і є однією з основних причин,що викликають глобальну кризу нормального функціонування міського середовища»[2].

Визнаючи серйозність негативних аспектів процесу автомобілізації, транспортна політика США та інших розвинених країн націлена не на пряме обмеження цього процесу, а на його регулювання з метою зниження втрат від ДТП, недопущення незворотних екологічних наслідків та запобігання колапсу в найбільш завантажених сегментах автодорожніх мереж [1,5].

Вирішення цієї проблеми ведеться за двома напрямами: запровадження різного роду обмежень використання приватних автомобілів в найбільш завантажених районах міста та вживання заходів щодо посилення привабливості громадського транспорту для населення.

Література:

1. Бугроменко В.К, Мясоедова Е.Г. Минимальный социально-транспортный стандарт города // Социально-экономические проблемы развития транспортных систем городов и зон их влияния. Материалы VII международной (десятой екатеринбургской) научно-практической конференции. — Екатеринбург: УрГЭУ, 2001. — С. 54-63.
2. Бутко М. П. Регіональні особливості економічних трансформацій в перехідній економіці. – К.: Знання України, 2005. – 476 с.
3. Гольц Г.А. Тенденции изменения и прогноз роли
   автотранспорта // Социально-экономические проблемы развития транспортных систем городов и зон их влияния. Материалы VIII международной (одиннадцатой екатеринбургской) научно-практической конференции. - Екатеринбург: АМБ, 2002. - С. 19-23.
4. Дорогунцов С.І., Чернюк Л.Г., Борщевський П.П., Данилишин Б.М., Фащевський М.І. Соціально-економічні системи продуктивних сил регіонів України/ За ред. д.е.н., проф., чл.-кор. НАН України С.І.Дорогунцова. – К.: “Нічлава”, 2002. – 691 с.
5. Концепція розвитку ТДК України на середньостроковий період та до 2020 р.// Транспорт. – 2001. – №29. – C.27-30.
6. Терьошкіна Н.Є. Особливості реалізації пасажирських транспортних послуг в Україні // Формування ринкових відносин в Україні. – 2004. – №12. – С. 101–103.