УДК: 657.412:336.763.3(043.3)

Перевозова І.В., Рудейчук С.В.

ОЦІНКА ТА БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК ОПЕРАЦІЙ З КОНВЕРТОВАНИМИ ОБЛІГАЦІЯМИ: СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу

Івано-Франківський інститут менеджменту Тернопільського національного економічного університету

 

Введення. В умовах розвинутої ринкової економіки емісія облігацій суб’єктами господарювання, крім банківського кредиту, є одним з найважливіших джерел фінансування діяльності підприємств за рахунок залучення позикового капіталу.

Поява нових фінансових інструментів – конвертованих облігацій – забезпечує емітентам залучення додаткових фінансових ресурсів на достатньо вигідних умовах, які б не зумовлювали до значного збільшення витрат діяльності. Суттєвий вплив на формування ринку конвертованих облігацій здійснює загальна кон’юнктура на фондовому ринку, політика відсоткової ставки, відповідні положення законодавства та зростання дефіциту поточних оборотів платіжного балансу й бюджетного дефіциту. Аналізуючи також розвиток ринку цінних паперів в Україні, встановлено, що ринок конвертованих облігацій підпорядковується емітентам таких цінних паперів (первинний ринок), не достатньо розвивається сегмент вторинного обігу цих цінних паперів (вторинний ринок).

Враховуючи, що найбільш перспективним напрямом розвитку фінансового ринку в Україні є розвиток ринку цінних паперів, про що зазначає проф. С.З. Мошенський [11], то можна припустити, що ринок конвертованих облігацій в Україні буде розвиватись в майбутньому, як це відбувається в Росії, що зумовлює необхідність розробки обґрунтованих підходів до відображення операцій з конвертованими облігаціями в бухгалтерському обліку.

1. Визнання та оцінка конвертованих облігацій

Конвертовані облігації (від англ. convertible bonds) є новими об’єктами бухгалтерського обліку, для забезпечення ефективності операцій з якими актуальним є дослідження і розробка методичних підходів облікового відображення зазначених фінансових інструментів. Майже не відрізняються від конвертованих облігацій обмінні облігації (від англ. exchangeable bonds), що можуть конвертуватися в акції іншого емітента.

Досліджуючи питання механізму використання конвертованих облігацій як інструмента фондового ринку, визначено, що поза увагою вчених залишаються питання дослідження особливостей бухгалтерського обліку конвертованих облігацій, у тому числі щодо визнання та оцінки конвертованих облігацій. Відповідно, підлягає вивченню питання сутності конвертованих облігацій з метою удосконалення методики бухгалтерського обліку операцій з ними, зокрема в частині оцінки та визнання під час облікового відображення, відображення у звітності з метою прийняття управлінських рішень щодо емісії або придбання конвертованих облігацій.

Здійснення операцій з конвертованими облігаціями передбачає відповідні переваги над банківським кредитуванням і випуском інших цінних паперів для емітентів та інвесторів, оскільки облігації даного виду:

– одночасно поєднують властивості облігацій і простих акцій;

– передбачають відносно невисокі фінансові зобов’язання за відсотками порівняно зі ставками відсотків на кредити банку;

– забезпечують можливість збільшення капіталу внаслідок обміну облігацій на акції з більшою курсовою різницею;

– вважаються менш ризиковим фінансовим інструментом для інвесторів порівняно з акціями та кредитом, існує гарантія повернення вкладених коштів і отримання фіксованого доходу;

– не спричиняють втрати контролю над підприємством.

Механізм обігу конвертованих облігацій передбачає декілька етапів. На першому етапі відбувається розміщення емітентом конвертованих облігацій, одночасно з чим відбувається збільшення позикового капіталу (у пасиві балансу підприємства зростає сума зобов’язань за облігаціями, у власному капіталі підприємства зміни відсутні). На другому етапі відбувається виконання емітентом зобов’язань за конвертованими облігаціями, тобто сплата відсотків. У момент конвертації відбувається перетворення позикового капіталу у власний капітал підприємства та погашення зобов’язань підприємства в частині відсотків за облігаціями (рис.1). Представлена схема відображає відносини між інвестором та емітентом конвертованих облігацій на різних етапах їх обігу.

Рис. 1. Етапи обігу конвертованих облігацій

 

Вищенаведені переваги операцій з конвертованими облігаціями сприяють їхньому поширенню у сфері господарювання, однак проблемним питанням облікового відображення таких об’єктів є оцінка.

Відповідно до п. 29 П(С)БО 13 “Фінансові інструменти” оцінка фінансових інструментів передбачає визначення їхньої справедливої вартості, а також її порівняння з ринковою ціною з метою визначення, які інструменти на ринку недооцінені, а які переоцінені.

Вартість конвертованих облігацій, як і інших фінансових інструментів, базується на вартості майбутніх грошових потоків, пов’язаних з володінням облігаціями. Грошові потоки у випадку з облігацією складаються з регулярних виплат відсотків у період обігу облігації або повернення суми позиченого капіталу, зазвичай номінальної вартості, в день її викупу емітентом, що називається погашення облігації [28].

Специфіка встановлення рівня доходності облігацій безпосередньо впливає на їхнє вартісне вимірювання в бухгалтерському обліку.

Необхідна ставка доходу відповідно до дисконтування доходу від облігації визначається ринковою кон’юнктурою – на основі ставок доходу, які отримуються в момент оцінки облігацій такого типу, тобто з подібним рівнем ризику для емітента, з наближеною відсотковою ставкою та подібним терміном обігу. Таку інформацію можна отримати зі спеціальних періодичних видань, які публікуються установами фондового ринку.

Інвестори оцінюють облігації (як і інші фінансові інструменти), коли на їхню думку, ринок є неефективним, тобто інформація про облігації не відображена в їхній ціні. Оцінюючи облігації, інвестор вважає, що здійснить це швидше за інших учасників ринку, і як наслідок, швидше за інших учасників ринку прийме рішення щодо придбання або продажу облігацій та отримає більші прибутки порівняно з іншими інвесторами.

Якщо інвестори переконані, що ринок є ефективним – це означає, що вся інформація про ціну облігації вже відображена у її ринковій ціні – відповідно, як вартість облігації приймається її актуальна ринкова ціна, на основі якої визначається ставку доходу. Водночас це може не бути рівень доходу, що передбачається умовами емісії облігацій.

Інвестори як необхідну ставку доходу під час здійснення оцінки облігацій часто приймають реалізовану ставку доходу у випадку з облігаціями зі схожими характеристиками (термін погашення, відсоткова ставка, надійність емітента). Рівень доходу від облігації є окремим випадком щодо зовнішньої ставки погашення облігації, тобто ставки погашення інвестицій, що призводить до купівлі облігацій.

Якщо необхідна ставка доходу є вищою від купонних відсотків, то облігація продається за ціною нижчою від її номінальної вартості, тобто з премією. Облігація буде продаватися за ціною, що дорівнює її номінальній вартості, якщо необхідна ставка доходу до її викупу дорівнюватиме відсотковій ставці. Така ціна на облігації містить у собі зростаючі відсотки.

Якщо необхідна інвестору ставка доходу є вищою за відсоткову ставку, то облігація повинна купуватися не з премією, а з дисконтом у відношенні до її номінальної вартості. Одночасно отримана ціна є вищою від номінальної вартості, якщо містить нарощені відсотки від дня останньої виплати купонів до дня її купівлі.

Співвідношення чистої ціни до номінальної вартості погоджена з принципом формування ціни в ситуації, якщо необхідна ставка доходу до терміну купівлі вища від відсоткової ставки облігацій.

Досить важливим є також розмежування номінальної та реальної відсоткової ставки, яка перебуває під впливом рівня інфляції в країні і відображає реальний дохід інвестора. Позитивна реальна ставка передбачає, що відсотки компенсують витрати капіталу, вкладеного в облігації (з урахуванням інфляції) і дозволять отримати додатковий дохід. Натомість негативна реальна відсоткова ставка інформує, що відсотки не повністю покривають витрати і реальна вартість капіталу підлягає зниженню. Крім того, виконуючи таку оцінку, підлягає врахуванню порядок оподаткування доходів від операцій з облігаціями.

Польський науковець С. Анткевіч (S. Antkiewicz) [27] зазначає, що облігації з фіксованою відсотковою ставкою можуть передбачати вищий ступінь ризику, оскільки дохід від операцій з ними є незмінним, навіть у випадку значного зростання рівня інфляції. З погляду розрахунків, оцінка облігацій з нульовим купоном є найпростішою, оскільки в такому випадку відсутні регулярні виплати відсотків. Вартість облігації з нульовим купоном є поточною вартістю від номінальної вартості облігації. Реальна ставка доходу з облігації з нульовим купоном є завжди вищою порівняно зі ставкою доходу з облігації зі сталою відсотковою ставкою та випущеною на такий самий період. Така різниця на реальній ставці доходу виникає, оскільки власник облігації з нульовим купоном не отримує жодних виплат до дня погашення такої облігації, коли отримає повернення її номінальної вартості. Плаваюча відсоткова ставка (зазвичай використовується на міжнародному облігаційному ринку) означає, що розмір відсоткової ставки періодично переглядається емітентом і в наступних періодах може змінюватися залежно від формування (визначення) певного фактора фінансового характеру, наприклад, інфляції, швидкого росту і різких коливань рівня позичкового відсотка. Як наслідок, облігація з такою ставкою є індексованою. При використанні плаваючої ставки відсотковий ризик несе емітент.

На практиці індексованими облігаціями є зазвичай однорічні державні облігації, які приносять власнику лише одноразове грошове надходження, тому вони подібні до облігацій з нульовою відсотковою ставкою. Отриманий дохід з індексованої облігації складається з відшкодування номінальної вартості облігації і відсоткових виплат, які залежать від рівня інфляції. Спершу на відсоткову ставку впливає рівень інфляції і певна маржа, що складає спочатку 5 %, а потім 3 % [28]. Натомість в останніх емісіях таких облігацій, з точки зору їхнього продажу з великим дисконтом, така маржа не виникає (відсутня).

Отже, основними параметрами конвертованих облігацій є ринкова ціна акції (конверсійний паритет), ринкова конверсійна премія на акцію, мінімальна вартість конвертованої облігації, ризик падіння відносно простої вартості, період відшкодувань витрат на премію. Врахування таких параметрів передбачає необхідність удосконалення методичних підходів бухгалтерського обліку операцій з облігаціями в частині об’єктів, що виникають.

Для підприємств випуск конвертованих облігацій є вигідним та економічно виправданим, якщо знижується курс акцій, ставки на кредитному ринку є досить високими та відсутні перспективи щодо майбутньої діяльності підприємства. Емітенти також мають змогу під час випуску конвертованих облігацій отримати більший емісійний дохід порівняно з емісійним доходом від розміщення акцій підприємства.

Особливості операцій з конвертованими облігаціями як об’єктів бухгалтерського обліку зумовлені їхньою сутністю. Конвертовані облігації – це іменні облігації, умовами випуску яких передбачена можливість обміну на прості акції підприємства. Тобто, проведення конвертації зумовлює трансформацію позикового капіталу на власний, відповідно, інвестори змінюють статус кредиторів на статус власників.

За своєю сутністю конвертовані облігації належать до групи складних фінансових інструментів, оскільки утворюють комбінацію з двох видів цінних паперів – акції та облігації. Конвертована облігація є поєднанням фінансового зобов’язання та інструменту капіталу.

У різних країнах такі облігації можуть дещо відрізнятися, на що необхідно звертати особливу увагу. Наприклад, С.В. Лялін [9] виокремлює такі особливості: дата конвертації, співвідношення конвертації та ціна конвертації.

Дата конвертації – це час, коли можна здійснити конвертацію, тобто обмін облігацій на акції. Зазвичай, в умовах емісії може зазначатися не конкретна дата, а термін, протягом якого настає можливість провести конвертацію. В деяких країнах, зокрема в Іспанії, умовами емісії зазначається не одна, а декілька дат, коли можна здійснити обмін [29].

Із конвертаційним співвідношенням пов’язана ціна конвертації, що визначає ціну акції під час обміну на облігацію. Під час випуску конвертованих облігацій ціна конвертації зазвичай встановлюється на 10-30 % вище, ніж поточна ринкова ціна акцій. Проте може застосовуватися й інший принцип встановлення співвідношення конвертації. Наприклад, в Іспанії власник конвертованої облігації має право обмінювати облігацію на акції, виходячи з ринкової ціни акції, що склалася за певний період часу, що передує даті конвертації, і знижки відносно цієї ціни (у відсотках), записаної у проспекті емісії облігацій [29].

Найважливішим параметром, що втілює переваги конвертованої облігації, є коефіцієнт конвертації, який визначає відповідне співвідношення між облігаціями та звичайними акціями під час обміну. Тобто, цей показник надає інформацію про кількість облігацій, які можна обміняти на просту акцію та визначається шляхом ділення номінальної вартості конвертованих облігацій на суму збільшення статутного капіталу.

Один із провідних науковців-практиків за операціями з облігаціями Френк Дж. Фабоцці [24] рекомендує здійснювати оцінку конвертованих облігацій на основі таких параметрів:

Конверсійна вартість конвертованої облігації – це ціна облігації в випадку її негайної конвертації, залежить безпосередньо від ринкової ціни акції емітента.

, (1)

 

Проста вартість облігації – вартість простої корпоративної облігації без опціону конвертації.

Ринкова конверсійна ціна акції (конверсійний паритет). Розраховується наступним чином:

, (2)

 

У випадку придбання конвертованої облігації інвестор погоджується оплатити премію, для того щоб придбати акцію.

, (3)

 

Для оцінки конвертованої облігації розраховується час або період повернення витрат на премію:

, (4)

де

, (5)

 

Для конвертованої облігації присутній ризик падіння ціни, нижньою межею такого падіння є проста вартість облігації. Ризик падіння розраховується наступним чином:

                               (6)

 

Залежно від вибору коефіцієнта конвертації емітент може надавати облігації рис класичної облігації (якщо відношення конвертації високе то ймовірність конвертації незначна), так і простої акції (якщо відношення конвертації низьке, а ймовірність конвертації значна).

На методику облікового відображення операцій з конвертованими облігаціями в частині їхньої оцінки впливає також розподіл таких облігацій за їх видами. Встановлено, що в частині класифікації конвертованих облігацій відсутні єдині підходи науковців. Так, Лялін С.В [9] cеред конвертованих облігацій виділяє такі види: конвертовані облігації з нульовим купоном, обмінні облігації та конвертовані облігації з обов’язковою конвертацією. Розглянемо їхні особливості детальніше.

В англомовній літературі конвертовані облігації з нульовим купоном відомі під назвою LYONS (Liquid Yield Option Notes). Ці облігації не передбачають купонних платежів і розміщуються з дисконтом, а в цілому – аналогічні звичайним конвертованим облігаціям. Однією з особливостей LYONS є те, що в них, зазвичай, передбачений опціон пут, тобто право продати їх емітенту за наперед встановленою ціною. Як свідчить практика, опціон пут може бути реалізований кожні 5 років. Вперше такі облігації випущені у 1985 р. за сприяння інвестиційного банку “Merrill Lynch”, і вже через декілька років після їх появи на частку LYONS припадало близько 20 % ринку конвертованих облігацій. Емітентами LYONS, зазвичай, є великі компанії з високим кредитним рейтингом [9].

Обмінні облігації є облігаціями, що обмінюються на цінні папери (акції) іншого емітента. До кінця 80-х рр. ХХ ст. на американському ринку активно продавалися подібні облігації (всього було 12 емісій). В Європі обмінні облігації отримали значне розповсюдження, що пов’язано з практикою сумісного володіння корпораціями акціями один одного. Якщо компанія мала бажання продати свої частки в інших корпораціях, то в деяких випадках це вигідно зробити шляхом випуску обмінних облігацій.

Відмінність конвертованих облігацій із обов’язковою конвертацією від звичайних конвертованих облігацій полягає у тому, що власник протягом терміну обігу облігації зобов’язаний здійснити їх конвертацію в інші цінні папери (акції). Даний вид облігацій є порівняно новим у світовій практиці, і якщо в США такі облігації досить розповсюджені, то в Європі здійснено лише одиничні випуски, які не користувалися великою популярністю. Поняття конвертованої облігації в російській практиці господарювання застосовується саме до облігацій з обов’язковою конвертацією [9].

Білоруські науковці [25] як різновид конвертованих облігацій виділяють також розширені облігації, що випускаються на визначений термін, однак у момент погашення можуть бути обмінені на рівноцінні довгострокові облігації з підвищеною відсотковою ставкою.

Оскільки мета бухгалтерського обліку – це надання зацікавленим користувачам достовірної, неупередженої інформації про господарську діяльність підприємства для прийняття адекватних ситуації управлінських рішень, то для управлінського персоналу підприємств, які випускають конвертовані облігації, в умовах великої кількості обліково-аналітичної інформації необхідною є її оперативна обробка, систематизація в контексті цілей, задач і параметрів ризику інвестиційного портфеля. Прийняттю оптимальних управлінських рішень щодо залучення позикового капіталу або здійснення інвестицій в конвертовані облігації повинна сприяти розробка внутрішньої звітності підприємства (рис. 2), що забезпечить:

– контроль за наявністю і рухом цінних паперів в емітента та інвестора;

– дозволить своєчасно попереджати негативні позиції емітента та інвестора на ринку цінних паперів, сприятиме прийняттю управлінських рішень щодо вжиття заходів для їхнього попередження або адекватного реагування на зміни, що відбулися;

– отримання інформації про результати інвестиційної та фінансової діяльності підприємств.

Рис. 2 Види конвертованих облігацій та причини необхідності

розробки внутрішньої звітності

 

Відповідно, узагальнення сутності, переваг застосування і класифікації конвертованих облігацій сприяло наступному їх узагальненню як об’єкта бухгалтерського обліку (рис. 3).

Рис. 3 Сутність конвертованих облігацій як об’єкта
облікового відображення

 

Розкриті особливості механізму застосування конвертованих облігацій різних видів визначають специфіку їхнього відображення в бухгалтерському обліку, зокрема в частині вартісного вимірювання, визнання в складі поточних або довгострокових зобов’язань і таких об’єктів, як дисконт на облігації, розмір виплачуваних відсотків. Крім того, особливою є регулярність виплати відсотків, порядок сплати заборгованості боржником і поява привілейованих прав у випадку банкрутства підприємства для акціонерів. Указані особливості підлягають врахуванню при розробці облікової політики як підприємства-емітента, так і інвестора в частині питань обліку операцій з облігаціями для забезпечення ефективного управління позиковим капіталом або формування найбільш вигідної інвестиційної політики щодо боргових цінних паперів.

Оцінка конвертованих облігацій передбачає визначення всіх можливих вартостей конвертованої облігації, з-поміж яких:

– номінальна вартість – визначається як величина основного зобов’язання перед власником облігації;

– вартість конвертації – визначається у випадку її невідкладної заміни на акції;

– інвестиційна вартість – сума грошових надходжень у вигляді відсотків і номінальної вартості, виплаченою в строк дисконтованого викупу при відсотковій ставці інструмента, що наближена до рівня ризику;

– ринкова вартість – сума, яку інвестор готовий заплатити за цінний папір; є комбінацією інвестиційної і вартості конвертації, при чому облігація інтерпретується як гібридний цінний папір.

За умови, що фінансовий стан підприємства не стабільний, вартість конвертованої облігації залежить, передусім, від її інвестиційної вартості. З покращенням фінансового стану підприємства та зростанням цін на його акції зростає значення вартості конвертації.

Російський науковець Батяєва Т.А. [1] відмічає, що підприємство випускає конвертовані облігації, щоб швидше їх продати та зацікавити інвесторів у придбанні облігацій. Право проведення конвертації, як правило, належить інвестору, який придбав облігації під час первинного розміщення або на вторинному фондовому ринку. Передбачається, що інвестори, приймаючи рішення про доцільність конвертації, повинні враховувати всі ринкові фактори: ціну конвертації, ринкову вартість акції і вартість акції, яка отримується в результаті конвертації, доходність вкладень у конвертовані облігації та інші аспекти даної операції.

Інвестору доцільно приймати рішення щодо конвертації облігацій на акції, якщо ринкова ціна акції перевищує їхню вартість конвертації. Ринкова вартість конвертованої облігації не знизиться (у випадку падіння цін на акції і відсутності конвертації) нижче її інвестиційної вартості. У випадку зростання цін на акції, зобов’язання за облігаціями перетвориться на власний капітал, оскільки інвестори скористаються нагодою придбати дешеві акції за вищою ринковою вартістю.

У ході визначення емітентом розміру відсотка за облігаціями підлягають врахуванню такі фактори: термін, на який вони випускаються; їх надійність; рівень інфляції; відсотки за кредит банку. Вирішальним у визначенні відсотка за облігаціями є рівень інфляції і ступінь ризику придбання облігації. Облігації з нижчим рівнем надійності передбачають вищі відсотки.

Дослідник Н.С. Рязанова зазначає, що конвертовані облігації надають змогу інвестору отримати вищий дохід, оскільки зі зростанням ринкової ціни простих акцій вартість відповідних облігацій також зростає. Разом з тим, якщо ціна простих акцій не зростає, інвестор – власник облігацій – гарантовано отримує періодичний відсотковий платіж на суму основного боргу в момент погашення облігацій. Крім того, відмічено, що якщо облігації конвертуються у прості акції, то такі акції відображаються за перехідною вартістю облігацій. Зобов’язання за облігаціями та відповідний неамортизований дисконт або премія списуються, внаслідок чого відповідні доходи та витрати в бухгалтерському обліку не відображаються. Проспектом емісії може бути визначено декілька етапів конвертації облігацій, наприклад, протягом 15-ти років їх може бути три.


 

Рис. 4. Варіативна частина умов емісії конвертованих облігацій


У такому випадку емітент має право реагувати на зміну фондового ринку: здійснювати аналіз і приймати управлінські рішення за умов активного зростання або падіння ринкової ціни акції і облігації, за відповідної економічної обґрунтованості збільшувати або зменшувати коефіцієнт конвертації, створювати умови примусової конвертації тощо (рис. 4). Поведінка учасників фондового ринку на практиці залежить від економічного стану в країні, фінансового стану та позицій емітента й власника на ринку.

Ринкова ціна конвертованих облігацій залежить від ціни акції конкретного емітента, від його фінансових результатів, перспектив розвитку. Якщо враховувати особливості конкретного акціонерного товариства, то його конвертовані облігації завжди матимуть вищу вартість порівняно з класичними облігаціями (за умови, якщо інші властивості цих двох видів облігацій аналогічні). Додаткова вартість конвертованої облігації створюється за рахунок того, що вона може бути обмінена на акції, тобто може принести її власнику додатковий дохід і надати додаткові права.

Для забезпечення ефективного управління конвертованими облігаціями як привабливими фінансовими інструментами для інвестора та емітента вважається за доцільне здійснювати оцінку конвертованих облігацій за справедливою вартістю, яка залежить від умов випуску облігацій (доходності, номінальної ставки та фінансового стану емітента, поточної кон’юнктури ринку на час розміщення, професіоналізму консультантів, андерайтерів, рівня інформаційної підтримки).

Справедлива вартість може бути скоригована на відшкодування обов’язкових і додаткових витрат, пов’язаних з обсягом емісії й формою випуску облігацій, страхуванням, рейтингуванням та державною реєстрацією емісії, а також оплатою послуг андерайтера, платіжного агента. За неможливості достовірного визначення справедливої вартості в умовах наявності обмежень оцінка конвертованих облігацій здійснюється за їхньою номінальною вартістю.

Вивчення специфіки оцінки конвертованих облігацій дозволило встановити їх належність до групи складних фінансових інструментів, що передбачають можливість конвертації облігацій в інші цінні папери.

Відповідно, механізм випуску конвертованих облігацій передбачає залучення інвесторів, заінтересованих не лише в отриманні фіксованого доходу, але й у збільшенні капіталовкладень у випадку зростання вартості акцій підприємства. Встановлено, що основними параметрами конвертованих облігацій є ринкова конверсійна ціна акції (конверсійний паритет), ринкова конверсійна премія на акцію, мінімальна вартість конвертованої облігації, ризик падіння відносно простої вартості, період відшкодувань витрат на премію, що передбачає необхідність удосконалення методичних підходів бухгалтерського обліку операцій з облігаціями в частині таких об’єктів.

Підвищенню якості бухгалтерської інформації щодо конвертованих облігацій повинна сприяти їхня оцінка. Обґрунтовано, що конвертовані облігації слід оцінювати за справедливою вартістю, за умови можливості її достовірного визначення. Крім того, справедлива вартість конвертованих облігацій передбачає врахування вартості наявних майбутніх грошових потоків, пов’язаних з володінням облігацією. За неможливості достовірного визначення справедливої вартості конвертованих облігацій їх оцінка здійснюється за номінальною вартістю, визначеною в проспекті їхньої емісії.

2. Особливості бухгалтерського обліку та відображення у фінансовій звітності конвертованих облігацій

На порядок документального оформлення та методику бухгалтерського обліку операцій з конвертованими облігаціями впливають варіанти розрахунків з власником облігацій:

1) грошовий розрахунок – оплата номінальної суми облігації разом з відповідними відсотками;

2) негрошовий розрахунок – обмін облігацій на акції власної емісії та обмін на інші цінні папери третьої особи.

У першому випадку власник облігацій повинен скласти письмову заяву на ім’я адміністрації підприємства-емітента облігацій. Відповідно до заяви власник облігацій набуває прав акціонера, що зумовлює перетворення наявниї облігаційних відносин між сторонами в корпоративні.

Нормативні документи, що регулюють механізм здійснення операцій з облігаціями та їх облікове відображення в Україні за рівнями регламентації наведено в таблиці 1.

Таблиця 1

Нормативні документи, що регулюють механізм здійснення операцій з облігаціями та їх облікове відображення

№ з/п

Нормативні документи

Питання, що регулюються

1

2

3

І рівень

1.

Господарський кодекс України [2]

 

Надається перелік видів облігацій, що можуть випускатися на території України (Глава 17, ст. 163, п. 2), визначаються умови і порядок випуску облігацій суб’єктами господарювання (ст. 164, п. 1-3)

2.

Цивільний кодекс України [26]

 

Визначає поняття, групи, види та вимоги до цінного паперу, а також передання прав та виконання за цінним папером (Глава 14 ст. ст. 194, 195, 196, 197, 198); окреслено основні положення щодо зобов’язань: поняття, сторони, забезпечення виконання, припинення зобов’язань та правові наслідки порушення виконання зобов’язань (Глави 47-51)

3.

Податковий кодекс України [14]

 

Регламентовано основні умови оподаткування операцій з облігаціями

4.

Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” [3]

 

Визначає основні принципи та положення організації бухгалтерського обліку на підприємствах України (ст. ст. 4, 8, 9, 10, 11, 14)

5.

Закон України “Про цінні папери та фондовий ринок” [4]

Регулює відносини, що виникають під час розміщення, обігу облігацій і провадження професійної діяльності на фондовому ринку (ст. ст. 3, 7, 8, 9, 10)

6.

Закон України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” [5]

 

Визначає зміст такого терміну як “національна рейтингова шкала”, що використовується під час оцінки кредитного ризику позичальника, а також основні завдання ДКЦПФР щодо регулювання операцій з облігаціями (ст. ст. 1, 7)

7.

Закон України “Про іпотечні облігації” [6]

 

Визначає правові засади випуску та обігу іпотечних облігацій, вимоги до їх іпотечного покриття, а також особливості державного регулювання і нагляду у цій сфері

8.

Закон України “Про заставу” [7]

Визначає основні умови застави облігацій внутрішньої державної позики для отримання кредиту у банку

ІІ рівень

9.

Указ Президента України “Про затвердження поло-ження про державні товарні облігації матеріальних ресурсів України” [23]

 

Визначається порядок випуску, обігу та погашення державних товарних облігацій матеріальних ресурсів України

10.

Постанова Кабінету міністрів України “Про випуск облігацій внутрішньої державної позики для відшкодування сум податку на додану вартість” [20]

 

Визначає основні умови випуску облігацій внутрішньої державної позики для відшкодування сум податку на додану вартість із строком обігу п’ять років у 2010 р., умови виплати відсотків за ними та порядок їх погашення

11.

Положення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку “Про порядок здійснення емісії облігацій підприємств та їх обігу” [15]

 

Встановлює порядок здійснення емісії, обігу облігацій підприємств, реєстрації в Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку випуску облігацій підприємств та проспекту їх емісії, звіту про результати розміщення облігацій, звіту про наслідки погашення та скасування реєстрації випуску цих облігацій

12.

Положення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку “Про розкриття інформації емітентами цінних паперів” [16]

 

Регулює склад, порядок і строки розкриття на фондовому ринку регулярної, особливої інформації та інформації про іпотечні цінні папери, сертифікати фонду операцій з нерухомістю та інформації в повідомленні про проведення загальних зборів емітентами цінних паперів та подання її до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку

ІІІ рівень

13.

Положення (стандарти) бухгалтерського обліку 11 “Зобов’язання” [17]

 

Визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов’язання за облігаціями та її відображення у фінансовій звітності

14.

Положення (стандарти) бухгалтерського обліку 12 “Фінансові інвестиції” [18]

 

Визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові інвестиції в облігації та її розкриття у фінансовій звітності

15.

Положення (стандарти) бухгалтерського обліку 13 “Фінансові інструменти” [19]

 

Визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові інструменти та її розкриття у фінансовій звітності

16.

МСБО 32 “Фінансові інструменти: розкриття та подання” [12]

 

Регулює розподіл фінансових інструментів на зобов’язання і капітал, а також класифікацію відносних відсотків, дивіденди і прибутки та збитки; виокремлення елементу зобов’язання і капіталу в складних фінансових інструментах; відшкодування фінансових активів із фінансових зобов’язань; розкриття інформації про фінансові інструменти

17.

МСБО 39 “Фінансові інструменти: визнання та оцінка” [13]

 

Впроваджує комплексні принципи визнання та оцінки фінансових інструментів у фінансових звітах, в тому числі особливості принципу ідентифікації та виділення похідних інструментів, які поєднані з іншими інструментами

ІV рівень

18.

Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій [8]

 

Встановлює призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів,

капіталу, зобов'язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб (крім банків і бюджетних установ) незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності, а також виділених на окремий баланс філій, відділень та інших відособлених підрозділів юридичних осіб

19.

Інструкція про порядок видачі, обліку, зберігання та знищення бланків сертифікатів іменних цінних паперів

Визначає основний порядок видачі, обліку, зберігання та знищення бланків сертифікатів іменних цінних паперів

20

Методичні рекомендації із застосування регістрів бухгалтерського обліку [10]

 

Спрямовані на узагальнення у регістрах бухгалтерського обліку (крім регістру позабалансового обліку) методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов'язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств і організацій та інших юридичних осіб (крім банків і бюджетних установ), їх філій, відділень, представництв незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності, на накопичення аналітичних даних про склад і рух активів, капіталу і зобов'язань, доходів, витрат, фінансових результатів

 

Порядок відображення господарських операцій з конвертованими облігаціями на рахунках бухгалтерського обліку в підприємства-емітента з урахуванням Інструкції по застосуванню Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій [8] представлено на рис. 5. Методика облікового відображення операцій з конвертованими облігаціями передбачає, що момент конвертації облігацій відображається проводками:

1. Дебет 31 “Рахунки в банках” Кредит 52 “Довгострокові зобов’язання за облігаціями” – відображено випуск конвертованих облігацій підприємством-емітентом.

2. Дебет 952 “Інші фінансові витрати” Кредит 684 “Розрахунки за нарахованими відсотками” – нараховано відсотки за конвертованими облігаціями.

3. Дебет 684 “Розрахунки за нарахованими відсотками” Кредит 31 “Рахунки в банках” – сплачено суму нарахованих відсотків за конвертованими облігаціями з поточного рахунку підприємства-емітента.

4. Дебет 52 “Довгострокові зобов’язання за облігаціями” Кредит 61 “Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями” – переведено суму облігаційної позики до складу поточної заборгованості.

5. Дебет 40 “Статутний капітал” Кредит 45 “Вилучений капітал” – відображено зменшення статутного капіталу на суму вилученого капіталу.

6. Дебет 61 “Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями ”Кредит 40 “Статутний капітал”– відображено збільшення статутного капіталу після конвертації облігацій.

 

Рис. 5 Відображення операцій з конвертованими облігаціями на рахунках бухгалтерського обліку в підприємства-емітента

 

За результатами конвертації облігацій змінюються статті пасиву балансу підприємства-емітента: показники статті “Інші довгострокові фінансові зобов’язання” (ряд. 450 ф. 1 “Баланс”) переносяться до складу статті “Статутний капітал” (ряд. 300 ф. 1 “Баланс”). Тобто відбувається трансформація зобов’язань у власний капітал, а облігації набувають статусу простих акцій.

Показники бухгалтерської звітності підприємства-інвестора в частині інформаційних даних про наявність здійснених інвестицій в конвертовані облігації внаслідок відповідних операцій щодо їх придбання і конвертації передбачають лише зміну статей активу балансу. Відповідно, момент конвертації облігацій в інвестора не зумовлює ані зменшення позикового капіталу, ані збільшення власного капіталу. Суттєвим є те, що власник облігацій зі статусу кредитора переходить у статус акціонера підприємства-емітента, тобто стає його співвласником і має право брати участь в управлінні підприємством, приймати рішення щодо його діяльності.

Статус підприємства-інвестора в таких операціях впливає на методику їх бухгалтерського відображення у власника боргових цінних паперів (рис. 6).

Рис.6 Відображення операцій з конвертованими облігаціями на рахунках бухгалтерського обліку в підприємства-інвестора

 

Представлена на рис. 6 методика відображення інвестицій у конвертовані облігації підприємством-інвестором передбачає, що до моменту конвертації облігацій у прості акції підприємства-емітента власник такого виду облігацій перебуває у статусі інвестора (кредитора) їх емітента й отримує за вкладені інвестиції дохід у вигляді відсотків, ставка яких визначена умовами випуску конвертованих облігацій. Після процесу конвертації інвестор (кредитор) набуває нового статусу – акціонера, тобто співвласника підприємства (емітента) і, крім можливості отримувати дохід у вигляді дивідендів, набуває права приймати безпосередню участь в управлінні підприємством, отримує право голосу.

1. Дебет 351 “Еквіваленти грошових коштів” Кредит 31 “Рахунки в банках” – відображено придбання конвертованих облігацій у підприємства-емітента.

2. Дебет 373 “Розрахунки за нарахованими доходами” Кредит 732 “Відсотки одержані” – відображено суму відсотків, що належать до отримання, по конвертованих облігаціях.

3. Дебет 31 “Рахунки в банках” Кредит 373 “Розрахунки за нарахованими доходами” – відображено отримання відсотків по конвертованих облігаціях у грошовій формі на поточний банківський рахунок.

4. Дебет 143.2 “Інвестиції непов’язаним сторонам в акції” Кредит 351 “Еквіваленти грошових коштів” – відображено момент конвертації облігацій в акції підприємства-емітента конвертованих облігацій.

5. Дебет 373 “Розрахунки за нарахованими доходами” Кредит 731 “Дивіденди одержані” – нараховано належну до отримання суму дивідендів за акціями.

6. Дебет 31 “Рахунки в банках” Кредит 373 “Розрахунки за нарахованими доходами” – отримано на поточний банківський рахунок нараховані дивіденди за акціями.

Представлена методика відображення операцій з конвертованими облігаціями на рахунках бухгалтерського обліку та фінансовій звітності дозволила встановити відсутність у Балансі окремої статті і рядка “Конвертований капітал”, що знижує зрозумілість звітності заінтересованими користувачами. Це зумовлює необхідність розробки форми представлення інформації про операції з конвертованими облігаціями у фінансовій звітності.

Отже, обгрунтовано, що з метою забезпечення отримання користувачами фінансової звітності достовірної інформації про операції з конвертованими облігаціями доцільно доповнити у Плані рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій рахунок 40 “Статутний капітал” субрахунком 401 “Конвертований капітал”. Відповідно, у формі 1 “Баланс” необхідним є введення додаткового рядка 305 “Конвертований капітал” в пасиві у розділі “Власний капітал”.

Представлені пропозиції за рахунок зростання інформативності облікових записів і показників фінансової звітності сприяють підвищенню ефективності управління фінансовою діяльністю підприємства, аналізу результатів від здійснення операцій з облігаціями з урахуванням стратегії розвитку підприємства.

Використання запропонованого субрахунку 401 “Конвертований капітал” відповідним чином змінює методику бухгалтерського відображення операцій з конвертованими облігаціями, що узагальнено на рис. 7.

Представлений порядок бухгалтерського відображення операцій з конвертованими облігаціями в емітента та інвестора охоплює етапи конвертації і передбачає, що на етапі емісії конвертованих облігацій у пасиві балансу підприємства-емітента з’являються зобов’язання за облігаціями, тобто збільшується сума залученого капіталу. У власному капіталі на певному етапі змін не відбувається. На етапі конвертації облігацій у пасиві балансу підприємства-емітента відбуваються структурні зміни, тобто сума зобов’язань за облігаціями зменшується і водночас відбувається збільшення власного капіталу (у випадку конвертації облігацій на акції). Це спричиняє збільшення платоспроможності та фінансової ліквідності емітента. У результаті конвертації відбувається вивільнення активів підприємства, що сприяє зростанню його здатності погасити зобов’язання.

 

Примітки: запропоновані субрахунки.

* У емітента:

1 – відображено випуск конвертованих облігацій;

2 – відображено збільшення конвертованого капіталу після випуску конвертованих облігацій;

3  нараховано відсотки за конвертованими облігаціями;

4 – сплачено суму нарахованих відсотків за конвертованими облігаціями з поточного рахунку;

5 – відображено збільшення статутного капіталу за рахунок конвертації облігацій на акції та зменшення зобов’язань за облігаціями (момент конвертації).

** У інвестора:

1 – відображено придбання конвертованих облігацій;

2 – відображено суму відсотків, що належать до отримання, по конвертованих облігаціях;

3 – відображено отримання відсотків за конвертованими облігаціями в грошовій формі на поточний рахунок в банку;

4 – відображено момент конвертації облігацій в акції;

5 – нараховано належну до отримання суму дивідендів за акціями;

6 – отримано на поточний рахунок в банку нараховані дивіденди за акціями.

 

Рис. 7 Удосконалений порядок бухгалтерського відображення операцій з конвертованими облігаціями в емітента та інвестора

 

У власника конвертованих облігацій у пасиві балансу не відбувається жодних змін, лише змінюються статті активу балансу. До моменту конвертації облігацій в акції підприємства-емітента власник такого виду облігацій перебуває у статусі інвестора (кредитора) емітента та отримує за вкладені інвестиції дохід у вигляді відсотків, ставка яких визначена умовами випуску конвертованих облігацій. Після конвертації інвестор набуває нового статусу – акціонера, тобто співвласника підприємства (емітента) і, крім можливості отримувати дохід у вигляді дивідендів, набуває права приймати безпосередню участь в управлінні підприємством, приймати рішення щодо його діяльності (за умови, якщо обмін облігацій здійснюється на прості акції підприємства-емітента).

Висновки. Сутність конвертованих облігацій полягає у тому, що такі облігації свій життєвий цикл починають як зобов’язання, а після конвертації перетворюються на інструмент власного капіталу. Врахування економічної сутності та особливостей операцій з конвертованими облігаціями для забезпечення відповідної їхньої оцінки дозволило визначити основні параметри конвертованих облігацій, ринкову конверсійну ціну акції (конверсійний паритет), ринкову конверсійну премію на акцію, мінімальну вартість конвертованої облігації, ризик падіння відносно простої вартості, період відшкодування витрат на премію. Визначені параметри повинні враховуватися для удосконалення методичних підходів бухгалтерського обліку операцій з облігаціями в частині таких об’єктів.

Встановлено, що для забезпечення підвищення якості бухгалтерської інформації конвертовані облігації варто оцінювати за справедливою вартістю за умови можливості її достовірного визначення. Справедлива вартість конвертованих облігацій ґрунтується на вартості наявних майбутніх грошових потоків, пов’язаних з володінням облігацією. При неможливості достовірного визначення справедливої вартості конвертованих облігацій їхня оцінка здійснюється підприємством-емітентом за номінальною вартістю, яка визначена в проспекті емісії облігацій.

Особливості процесу обігу конвертованих облігацій, що складається з двох етапів, впливають на їхнє відображення в бухгалтерському обліку емітента та інвестора. Узагальнено основні положення бухгалтерського обліку операцій з емісії та конвертації облігацій, що зумовлюють збільшення суми залученого капіталу у пасиві балансу підприємства-емітента в частині зобов’язань за облігаціями та відсутність змін у власному капіталі. На етапі конвертації облігацій у пасиві балансу підприємства-емітента відбуваються структурні зміни, сума зобов’язань за облігаціями зменшується зі збільшенням власного капіталу. Це сприяє підвищенню фінансової стійкості емітента. Запропоновані методичні підходи до облікового відображення операцій з конвертованими облігаціями покращують забезпечення інформацією керівництво для управління тимчасово вільними активами підприємства, що сприяє його спроможності погасити зобов’язання.

У власника облігацій в пасиві балансу не відбувається жодних змін, лише змінюються статті активу балансу, що зумовлює необхідність забезпечення бухгалтерською інформацією управління розміщенням коштів у фінансові інвестиції. До моменту конвертації облігацій в акції підприємства-емітента власник облігацій перебуває у статусі інвестора (кредитора) емітента та отримує на вкладені інвестиції дохід у вигляді відсотків, ставка яких визначена умовами випуску конвертованих облігацій. Після конвертації інвестор набуває статусу акціонера та, крім можливості отримувати дохід у вигляді дивідендів, отримує право брати безпосередню участь в управлінні підприємством, ухвалювати рішення щодо його діяльності (за умови, якщо обмін облігацій здійснюється на прості акції підприємства-емітента), що передбачає необхідність здійснення контролю за дотриманням прав при умові відповідного інформаційного забезпечення.

Відсутність у фінансовій звітності підприємств інформації про конвертовані облігації зумовлює необхідність розробки форми представлення та вимог до змісту таких даних у фінансовій звітності. Для отримання користувачами фінансової звітності достовірної інформації про операції з конвертованими облігаціями запропоновано показувати “Конвертований капітал” як проміжний, який ще не є у складі власного капіталу, але вже і не є зобов’язанням. Для цього необхідно у Плані рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій передбачити до рахунку 40 “Статутний капітал” субрахунок 401 “Конвертований капітал” [21]. Використання облікових даних на рахунках бухгалтерського обліку у поєднанні з доповненням форми 1 “Баланс” новим додатковим рядком 305 “Конвертований капітал” у першому розділі пасиву сприяє підвищенню ефективності управління фінансовою діяльністю підприємства, здійсненню прогнозування результатів від проведення операцій із облігаціями.

 

Література:

1.  Батяева Т.А. Рынок ценных бумаг : [учеб. пособие] / Т.А. Батяева, И.И. Столяров – М.: ИНФРА-М, 2006. – 304 с.

2.  Господарський кодекс України № 436-IV від 16 січня 2003 р.

3.  Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 № 996-XIV / Верховна Рада України [Електронний ресурс] // Режим доступу до Закону: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=996-14

4.  Закон України “Про цінні папери та фондовий ринок” від 23 лютого 2006 року, № 3480-ІV [Електронний ресурс] // Режим доступу до закону: http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1078.20343.0.

5.  Закон України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” № 448/96-ВР від 30 жовтня 1996 р.

6.  Закон України “Про іпотечні облігації” № 3273-IV від 22.12.2005 р.

7.  Закон України “Про заставу” № 2654-XII від 02.10.1992 р.

8.  Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Міністерства фінансів України 30.11.99 р. №291

9.  Лялин С.В. Корпоративные облигации: мировой опыт и российские перспективы / С.В. Лялин – М.: ООО “ДЭК-ПРЕСС”, 2002. – 336 с.

10.     Методичні рекомендації із застосування регістрів бухгалтерського обліку, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 29 грудня 2000 р. № 356

11.     Мошенський С.З. Фондовий ринок та інституційне інвестування в Україні: вплив на інвестиційну безпеку держави: монографія / Мошенський С.З. – Житомир: ЖДТУ, 2008. – 436 с.

12.     МСБО 32 “Фінансові інструменти: розкриття та подання” (опублікований у 1995 р. і внесення змін у 1998 р.)

13.     МСБО 39 “Фінансові інструменти: визнання та оцінка” (опублікований в 1999 р., і використовується для складання звітів за період починаючи з 1 січня 2001 р.)

14.     Податковий кодекс України № 2756-VI від 02 грудня 2010 р.

15.     Положення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку
“Про порядок здійснення емісії облігацій підприємств та їх обігу”, затверджене Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 322 від 17.07.2003 р.

16.     Положення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку “Про розкриття інформації емітентами цінних паперів”, затверджено Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку №1591 від 19.12.2006 р.

17.     Положення (стандарти) бухгалтерського обліку 11 “Зобов’язання”, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 р. № 20

18.     Положення (стандарти) бухгалтерського обліку 12 “Фінансові інвестиції”, затверджено наказом Міністерства фінансів України
від 26.04.2000 р. № 91

19.     Положення (стандарти) бухгалтерського обліку 13 “Фінансові інструменти”, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2001 р. № 559

20.     Постанова Кабінету міністрів України “Про випуск облігацій внутрішньої державної позики для відшкодування сум податку на додану вартість” № 368 від 12 травня 2010 р.

21.     Рудейчук С.В.Бухгалтерський облік операцій з конвертованими облігаціями: перспективи розвитку Вісник Житомирського державного технологічного університету/Економічні науки.- Житомир: ЖДТУ 2011.- №1(55).396.С.141-144с.

22.     Рязанова Н.С. Фінансове рахівництво: навч. посіб. / Н.С. Рязанова – К.: Знання-прес, 2002. – 246 с.

23.     Указ Президента України “Про затвердження положення про державні товарні облігації матеріальних ресурсів України” № 405/95 від 31.05.95 р.

24.     Фабоцци Ф.Д. Рынок облигаций: Анализ и стратеги / Ф.Д. Фабоцци; пер. с англ. – М.:Альпина Бизнес Букс, 2005. – 876 с.

25.     Фондовый рынок: учеб. пособие / Г.И. Кравцова, Е.В. Берзинь, Е.М. Шелег [и др.]; под. ред. Г.И. Кравцовой. – Минск: БГЭУ, 2008. – 372 с.

26.     Цивільний кодекс України № 435-I від 16 січня 2003 р.

27.     Antkiewicz S. Akcje i obligacje w finansowaniu przedsiębiorstw, “Zarządzanie i Finanse”, Warszawa 2002.

28.     Buczek S. Uwarunkowania i scenariusze rozwoju rynku obligacji zamiennych, Rynek Kapitałowy 2000, Nr 3.

29.     Fernandez P. Convertible bonds in Spain: A different Security // SSRN Journal, 1996.