УДК 330:338.246.025.2:368.212

Камнєва А.В., Діденко Ю.Ю.

теоретико-методичні аспекти державного регулювання РИНКУ ОБОВ'ЯЗКОВОГО СТРАХУВАННЯ ЦИВІЛЬНОЇ відповідальності ВЛАСНИКІВ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ

Національний аерокосмічний університет ім. М.Є. Жуковського «ХАІ»

 

Ефективність державного регулювання у сфері страхування багато в чому залежить від створення збалансованої системи страхового захисту на базі раціонального використання можливостей та переваг обов’язкового страхування.

З 2005 року в Україні почав розвиватися новий інститут майнового та фінансового захисту людей – обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів (ОСЦПВ). Незважаючи на значний потенціал ОСЦПВ для економічного розвитку країни, забезпечення більш ефективної соціальної політики держави, роль ринку обов’язкового страхування автовласників в Україні на сучасному етапі залишається дуже незначною.

На цей час кількість автотранспортних засобів становить близько 10 млн та має тенденцію до збільшення, що змушує переглянути державне регулювання ринку ОСЦПВ. Нерозвиненість інфраструктури, низька правова і економічна культура населення, недостатнє пророблення законодавчої бази призводять до значного зростання втрат економіки України. У першу чергу це пряма шкода здоров'ю людей, витрати на лікування й відновлення здоров'я внаслідок дорожньо-транспортних пригод (ДТП). Це також матеріальний збиток від аварій, пов’язаних з транспортними засобами, так кількість ДТП щороку в середньому складає 45 тис. Таким чином, збитки завдаються як усій економіці та суспільству в цілому, так і кожному з його членів.

Діяльність страхових компаній (СК) щодо оцінювання збитків при ДТП, порядку здійснення страхових виплат, тарифної політики в цілому свідчить про недостатній рівень розвитку важелів державного регулювання системи ОСЦПВ і, таким чином, слугує обґрунтуванням актуальності дослідження.

Окремі аспекти організації державного регулювання страхової діяльності й страхування автоцивільної відповідальності перебували в колі наукових інтересів вітчизняних і зарубіжних учених, а саме В. Базилевича, О. Гаманкової, Л. Нечипорук, Л. Орланюк-Малицької, В. Фурмана, Р. Юлдашева та ін.

Однак у наукових працях названих вище та багатьох інших учених не повною мірою розроблені питання щодо збалансованості системи страхування автоцивільної відповідальності, що залежать від адміністративно-територіальних, економічних умов і стану автопарку в Україні. Недостатнє вивчення питань відносин економічного й правового характеру між суб’єктами ОСЦПВ з урахуванням специфіки українського страхового ринку визначили вибір теми дослідження.

1. Cутність і зміст державного регулювання ринку обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів

У сучасних умовах одним із фінансових інструментів, здатних забезпечити досягнення різних економічних і соціальних цілей, є страхування.

Страхування норм алізує пропорції суспільного відтворення й дозволяє підтримати досягнутий рівень добробуту громадян. Крім того, за своєю здатністю впливати на розвиток економіки страхування не уступає іншим елементам фінансово-кредитної системи. Таким чином, страхування займає досить специфічне місце в економіці й тісно пов'язано із системою державного регулювання.

Страхування є об'єктом контролю з боку державних органів починаючи ще з XV – XVI ст. [1]. Головною метою державного регулювання страхової діяльності є забезпечення формування страховиками достатнього обсягу коштів, за рахунок яких вони зможуть виконати свої зобов’язання перед страхувальниками за будь-яких обставин, тобто забезпечення платоспроможності конкретної СК [2, 3].

Відсутність засобів у СК для розрахунків за прийнятими зобов'язаннями підриває довіру не тільки до СК, але й до ідеї страхування в цілому. І держава не може перебувати осторонь від страхової діяльності, тому що недовіра до страхової ідеї в суспільній свідомості втілюється в претензіях населення до державних інститутів. У цих умовах зростає роль державного регулювання страхового ринку, основним завданням якого є захист інтересів усіх його суб'єктів.

Державне регулювання страхової діяльності являє собою створення державою рамкових умов для функціонування страхового ринку, у межах яких його суб'єкти вільні в прийнятті рішень [4].

Як і регулювання економіки в цілому, державне регулювання сфери страхування ділять на пряме й непряме [5]. Методи й інструменти державного регулювання страхової діяльності в Україні показано на рис. 1.

Рис. 1. Методи й інструменти державного регулювання страхової діяльності в Україні

 

До прямого регулювання страхування відносять страхове законодавство й діяльність органів страхового нагляду. Непряме регулювання містить ряд економічних важелів: податкових, антимонопольних, інвестиційних, грошово-кредитних і т. д.

Одним із головних методів державного регулювання страхового ринку в Україні є правове забезпечення страхової діяльності. Правове забезпечення страхування складають законодавчі та нормативні акти, що регулюють страхову діяльність як у цілому, так і за окремими її напрямками.

Законодавчі та нормативні акти встановлюють чіткі вимоги до платоспроможності страховиків (розміру статутного капіталу, кількості, порядку формування, норм відрахування та порядку розміщення страхових і вільних резервів тощо).

Важливе місце в регулюванні макроекономічних процесів займає інвестиційна діяльність страховиків [5, 6]. Напрямки інвестування засобів страховиків у всіх країнах підлягають державній регламентації [7]. У країнах, де страховий ринок є найбільшим джерелом інвестицій, ці норми мають значення для регулювання попиту на ринку фінансових активів.

Разом із тим держава гарантує захист інтересів СК, а також забезпечує умови вільної конкуренції в здійсненні страхової діяльності. Не припускається також втручання з боку держави й інших структур у роботу СК, за винятком здійснення своїх повноважень органами державного нагляду.

За сучасних умов Україна, як і кожна держава, має орган з нагляду за страховою діяльністю.

Страховий нагляд – це контроль за діяльністю страхових установ, який здійснюється державними органами. Органи страхового нагляду здійснюють перевірку СК за їх платоспроможністю, надають рекомендації щодо використання вільних коштів і страхових резервів, видають ліцензії на здійснення певних видів страхування, затверджують тарифи тощо [8].

У Великобританії, наприклад, функції страхового нагляду виконує              з 1998 р. Державне казначейство, в Австрії – Міністерство фінансів, у Франції – комісія з контролю за страхуванням; в Італії – Державний інститут контролю за діяльністю страхових компаній; у Нідерландах – Палата страхових справ;          у Китаї – Китайський комітет зі страхового регулювання, в Росії – Федеральна служба з нагляду за страховою діяльністю, у Латвії – Державна страхова інспекція та ін. [9].

У Законі України «Про страхування» передбачено здійснення державного нагляду за страховою діяльністю в Україні Уповноваженим органом (Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг) та його органами на місцях.

Отже, в Україні організація діяльності страховика досить жорстко регламентується з боку держави законодавчими та нормативними актами, Уповноваженим органом державного нагляду за страховою діяльністю, внутрішніми документами страхової організації, вимогами ліцензування.

Найпростіший спосіб використання страхування в державному регулюванні соціально-економічних процесів – це використання обов'язкової форми страхування [10, 11]. Обов'язкове страхування звичайно вводиться державою для відшкодування збитків, які вважаються суспільно необхідними, однак його проведення часто покладається на недержавних СК.

Найбільш характерний приклад використання державою обов'язкового страхування – обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів [12].

Страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів проводять в інтересах всього населення країни, тому що кожна людина може потрапити в ДТП й виявитися в числі потерпілих. А зі збільшенням парку автомобілів імовірність потрапити в автодорожню подію зростає.

В Україні сфера ОСЦПВ є сферою державного регулювання. Законодавство про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів складається із Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року N 1961-IV [13] та інших законів і виданих відповідно до них інших нормативно-правових актів цивільного законодавства України.

Метою Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є надання потерпілим гарантій відшкодування шкоди, заподіяної їхньому життю або здоров'ю, а також забезпечення відшкодування збитків, пов’язаних із майном.

У процесі становлення та розвитку ринку ОСЦПВ держава виконує такі функції: регулювання, контролю, стимулювання, організації та захисту [14]. Це реалізується через механізми державного регулювання та саморегулювання (інституційного регулювання), які взаємодоповнюють одне одного. При цьому державне регулювання є загальним, а саморегулювання – конкретно-обов'язковим, тобто обов'язковим лише для членів об'єднання. За певних обставин держава може наділити деякими повноваженнями саморегульовані організації [5].

Саморегульованою організацією страховиків ОСЦПВ в Україні виступає Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ). Моторне страхове бюро є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» [13], законодавства України та свого Статуту. МТСБУ передає пропозиції щодо розміру базового платежу, коригуючих коефіцієнтів та їх обгрунтування до Уповноваженого органу, який їх затверджує. МТСБУ виконує регулятивні функції та має для цього відповідні централізовані страхові резервні фонди. Фінансове забезпечення діяльності МТСБУ, що здійснюється як за рахунок внесків СК, так і за рахунок доходів від їх тимчасового розміщення, невимушено впливає на умови страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, а тому також підлягає державному регулюванню.

Використання інституту ОСЦПВ в Україні значною мірою зміцнює гарантії захисту економічних інтересів громадян та організацій і в цьому сенсі – інтересів усього суспільства.

Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є потужним інвестиційним ресурсом. Сьогодні значна частка зібраних премій страхових компаній з ОСЦПВ згідно з існуючим законодавством інвестуються в економіку України, що надає істотну підтримку національній економіці в подоланні інвестиційної кризи.

Державне регулювання ОСЦПВ є також поштовхом до розвитку страхового ринку країни в цілому. Ця теза відповідає дійсності й у світовій практиці. Так, наприклад, в Італії страховий ринок у його сучасному вигляді почав формуватися саме після введення ОСЦПВ, що спровокувало бурхливе зростання галузі. Компанії, що набули досвіду й фінансової міцності, завдяки проведенню обов'язкового страхування, стали активно розширювати перелік пропонованих послуг із добровільних видів страхування, і багато хто з них дотепер є лідерами італійського ринку.

Слід зазначити, що державне регулювання ОСЦПВ відіграє важливу роль й у боротьбі зі страховим шахрайством за допомогою застосування різного роду санкцій й штрафів до суб’єктів ринку.

Дуже важливо й те, що державне регулювання ОСЦПВ сприяє зменшенню безробіття шляхом збільшення агентських мереж, прийняття на роботу нових страхових агентів, що є немаловажним і сприяє ослабленню соціальної напруженості в країні.

Основними причинами необхідності державного регулювання ринку ОСЦПВ є такі: боротьба із появою фіктивних страхових компаній, що можуть завдати шкоди як страховій справі, так і майновим інтересам страхувальників; ОСЦПВ підлягає оподаткуванню, що є джерелом доходів державного бюджету й засобом забезпечення соціальної сфери країни; ОСЦПВ є потужним інвестиційним ресурсом [12].

Страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів є соціально важливою сферою для держави й через те, що зі щорічним збільшенням кількості транспортних засобів відбувається зростання кількості ДТП і потерпілих у них. Матеріальні вимоги до власника транспортного засобу, що заподіяв шкоду, можуть бути значними, а матеріальне становище винуватця шкоди не завжди дозволяє відшкодувати заподіяні збитки в повному обсязі. Звідси – потерпілий не завжди одержує повне відшкодування заподіяної йому шкоди, а винуватець виявляється в скрутному матеріальному становищі при виплаті матеріального відшкодування. Сутність ОСЦПВ полягає, таким чином, у тому, що держава надає гарантію одержання відшкодування збитків, нанесених життю, здоров’ю або майну як потенційним постраждалим особам у ДТП, так і автовласникові у випадку, якщо він виявиться в ДТП потерпілою стороною, а також гарантію зняття з автовласника визначеної фінансової відповідальності, якщо він буде винуватцем страхового випадку. Отже, ОСЦПВ балансує різноспрямовані інтереси всіх учасників дорожнього руху і сприяє вирівнюванню відповідальності всіх автовласників.

Зміст державного регулювання ОСЦПВ визначається наявністю інструментів, якими володіє держава щодо здійснення регулюючого впливу, тому їх дія має відповідати поставленим цілям (рис. 2).

Для забезпечення зазначених цілей державне регулювання ринку ОСЦПВ здійснюється на основі принципів публічної відповідальності, ліцензування, стабільності розвитку, відповідності стандартам і нормам.

Так, на перший погляд, пряме призначення цього виду страхування – захист інтересів потерпілих у результаті ДТП. Однак оскільки умови страхування, ліміти відповідальності, франшиза, а головне – тарифні ставки встановлюються централізовано, при особистій участі державних органів, то за їх допомогою з'являється можливість побічно впливати на інші сфери економічного життя.

2. Методичний підхід до обґрунтування напрямків розвитку страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів

На цей час ринок ОСЦПВ має ряд невирішених проблем [15]. Найбільш актуальними в даний час залишаються такі питання:

- низький обсяг виплат, спрямованих на відшкодування шкоди, заподіяної життю і здоров'ю потерпілих;

- постійне зростання збитковості страхових операцій за відсутності можливості автоматичної корекції тарифів на індекс інфляції;

 

 

 

 


- поетапне наближення національної системи страхування ОСЦПВ до європейського рівня (прийняття світових аналогів розвитку страхового ринку) та підняття стандартів для майбутнього входження до складу Європейського Союзу, що забезпечить розв'язання багатьох проблем у цій сфері;

- регулювання зайнятості населення з метою боротьби з безробіттям шляхом створення нових робочих місць штатних фахівців і розвитку інституту страхового посередництва за рахунок розповсюдження ОСЦПВ страховими компаніями;

- створення умов для поетапного переходу до вільного ринку формування страхових тарифів з ОСЦПВ, що за умов конкуренції приведе до надання страховими компаніями найбільш привабливих, якісних й додаткових послуг для страхувальників

 

 

 

 

 

 

 


- здійснення реєстрації та ліцензування страхових компаній для перевірки їх готовності до проведення страхової діяльності;

- аналіз стану й тенденцій розвитку страхової діяльності з ОСЦПВ для контролю виконання зобов'язань страховиків перед страхувальниками й недопущення на ринок спекулятивних і фіктивних компаній;

- забезпечення захисту інтересів страхових компаній;

- боротьба з тінізацією страхового ринку через виявлення нереальних угод страхування, виплати за якими не відбуваються;

- сприяння розвитку та розширенню добровільних видів страхування шляхом залучення бази клієнтів з ОСЦПВ до страхування;

- боротьба зі свідомими намірами громадян створення подій, за якими відбуваються незаконні виплати з ОСЦПВ;

- запровадження автоматизованої інформаційної системи в ОСЦПВ з метою організації обміну інформацією про ОСЦПВ і контролю за страховою історією водія й здійснення страхових виплат;

-  стимулювання автовласників до страхування цивільної відповідальності шляхом введення штрафу за відсутність поліса з ОСЦПВ і перевірки щодо його наявності

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


- зміцнення гарантії захисту економічних інтересів громадян і збереження їх добробуту в результаті настання ДТП шляхом відшкодування збитків, заподіяних життю, здоров’ю або майну потерпілих, у межах, встановлених законом;

- прийняття змін до законодавства стосовно удосконалення роботи системи ОСЦПВ;

- підвищення відчуття захищеності у громадян через те, що здійснення страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів відбувається в обов'язковій формі, а через ігнорування водіями правил дорожнього руху кожен може потрапити в ДТП й не завжди мати можливість відшкодувати завдані збитки

 

 

 

 

 

 

 


- підтримка платоспроможності страхових компаній шляхом зобов’язання їх дотримуватися певних вимог, що забезпечують їх платоспроможність;

- цільове використання страхових резервів страхових компаній для фінансування сфер, важливих для розвитку суспільства, та розміщення іх у певні активи з урахуванням безпеки, ліквідності й прибутковості

 

 

 

 


Рис. 2. Цілі державного регулювання ринку обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів

- конкуренція, що несе загрозу фінансовій стабільності як окремим СК, так і ринку в цілому;

- нестача кваліфікованих кадрів, що здійснюють просування та продаж страхових послуг;

-страхове шахрайство як з боку представників СК, так і з боку страхувальників та ін.

Усі зазначені проблеми стоять на заваді розвитку ОСЦПВ в Україні, стримують темпи нарощування обсягів реалізації послуг страховиків, звужують грошові потоки до страхових резервів і централізованих страхових резервних фондів, знижують фінансову стійкість СК.

Існують різні варіанти вирішення зазначених проблем, однак головне – це вироблення загальноринкової стратегії дій, яка буде забезпечуватися відповідними тактичними заходами.

Сьогодні існуючі методичні підходи щодо подолання зазначених проблем в ОСЦПВ та обґрунтування найбільш доцільних напрямків розвитку ОСЦПВ мають ряд недоліків: вони є неповними, оскільки не враховують закордонний досвід, а також ефективність впроваджень для всіх суб'єктів ринку.

Враховуючи досвід зарубіжних країн в системному застосуванні ОСЦПВ, необхідно зауважити, що кожна держава має свої особливості в соціально-економічному плані, тому необхідно на базі ситуаційного підходу формувати такий перелік напрямків розвитку ОСЦПВ, який найбільше відповідає національним пріоритетам.

Виходячи з необхідності вирішення проблем ОСЦПВ і виявлення першочергових напрямків його розвитку було розроблено методичний підхід, використання якого дозволить поетапно привести ринок ОСЦПВ до такого рівня, при якому будуть оптимально сполучатися якість і ціна наданих послуг.

Обґрунтування напрямків розвитку ОСЦПВ і доцільність їх забезпечення в Україні можна уявити у вигляді таких послідовних стадій, які показані на рис. 3.

 

Етап 6

 

 

Етап 6

 
Рис. 3. Порядок підвищення якості управління ринку обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів

Даний методичний підхід міститься у шести етапах і передбачає аналіз світового досвіду регулювання ОСЦПВ, адаптування його до пріоритетів державної політики, формування найбільш раціонального переліку напрямків розвитку ОСЦПВ, які дадуть максимальний ефект від їх системного застосування.

Важливим моментом є те, що запропонований підхід передбачає врахування державної стратегії щодо розвитку ринку ОСЦПВ, обмежень щодо втілення певних напрямків розвитку, а також ефективність їх втілення з позицій держави та СК, що дозволяє подолати дисбаланс у страхових відносинах між суб’єктами ринку.

Таким чином, сутність запропонованого методичного підходу стосовно державного регулювання ОСЦПВ полягає в первісному погодженні порівнянності підприємницьких інтересів СК і загальнодержавних інтересів, що сприяє підвищенню рівня соціальної та матеріальної захищеності населення в цілому.

Перший етап передбачає аналіз світового й вітчизняного ринків ОСЦПВ і визначення його переваг і недоліків.

Аналіз вітчизняного й закордонного досвіду розвитку ринку ОСЦПВ дозволяє сформулювати ряд загальних висновків щодо використання міжнародного досвіду в обов’язковому страхуванні цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в Україні.

У зв'язку з нинішньою ситуацією в Україні, а саме в умовах економіко-політичної кризи, розв'язати всі проблеми ринку ОСЦПВ відразу неможливо, на це необхідно багато часу й засобів. Проте визначити першочергові проблеми та їх вирішення в міру можливостей необхідно.

Так, метою другого етапу є визначення найбільш доцільних напрямків розвитку обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Використання обґрунтованих напрямків розвитку ОСЦПВ дозволить створити реальну зацікавленість суб’єктів ОСЦПВ у подальшому його розвитку та довіру населення до цього інституту.

Після проведення такого аналізу ті напрямки, що не відповідають стратегії дій, яка забезпечує вирішення існуючих проблем, визнаються неефективними для застосування у вітчизняній економіці та відбраковуються, а ті напрямки ОСЦПВ, що відповідають пріоритетам держави, мають пройти фільтрацію на наступних етапах методичного підходу.

Проведений аналіз практики ОСЦПВ дозволив як перспективні напрямки розвитку цієї сфери страхування запропонувати такі:

- змінити підхід до визначення страхової історії автовласника з ОСЦПВ, а саме прив'язати її до водія, а не до автомобіля;

переглянути підхід до системи бонус-малус з метою фінансового стимулювання суб’єктів страхування;

- впровадити повноцінну автоматизовану інформаційну систему з ОСЦПВ для контролю за страховою історією;

- централізувати боротьбу із шахрайством у сфері автострахування;

- створити державний реєстр незалежних експертів-техніків;

- прийняти механізм прямого врегулювання збитків;

поетапно перейти від адміністративного регламентування ОСЦПВ до формування страхових тарифів виходячи з існуючого попиту.

Нижче кожному з напрямків надано теоретичне обґрунтування. У звязку з особливостями сучасного етапу розвитку національної економіки України вибрані напрямки не повністю відповідають застосовуваним за рубежем.

Так, новий підхід до страхової історії автовласника необхідний у зв'язку з тим, що сьогодні при купівлі нового автомобіля, а також при зміні страхової компанії страхувальник не може довести свою безаварійну їзду й одержати знижку. Однак якщо у водія, а не автомобіля буде страхова історія, зазначені проблеми можуть бути вирішені, що підтверджується дослідженням закордонного досвіду.

Ще одним із самих неопрацьованих питань ОСЦПВ є застосування системи бонус-малус. Сьогодні страхувальник, який потрапив у ДТП, має можливість поміняти СК, щоб страхова премія не збільшилася. У країнах із розвиненим рівнем ОСЦПВ застосовують підвищувальний коефіцієнт до страхової премії автовласників, які поміняли СК. Для того, щоб це не впливало на страхову премію у цих країнах, страхувальники мають право самим заплатити або звертатися в СК. Оскільки це має сенс, таку систему потрібно застосовувати в Україні. Так, на законних підставах можна надати автовласникові право вибрати: або заплатити самому у випадку ДТП, якщо сума збитку не перевищує середньої страхової виплати в Україні та якщо в ДТП не заподіяний збиток життю й здоров'ю громадянам, або надати це зробити СК.

Щоб система бонус-малус стала більш лояльною, необхідно збільшити кількість бонусних класів з одночасним щорічним збільшенням базової страхової премії та пов’язати їх не тільки з кількістю виплат, але й із сумарною величиною цих виплат за весь період страхування.

З метою заохочення соціально відповідальних водіїв запропоновано ввести додатковий підвищувальний коефіцієнт для водіїв-новачків і зменшувати суму страхового внеску за безаварійну їзду. Для повноцінної реалізації системи бонус-малус прив'язаної до водія, необхідно мати єдину автоматизовану базу даних усіх СК, що містить інформацію про всіх страхувальників, транспортні засоби, договори страхування, і мати загальні стандартизовані критерії формування, розміщення та користування даними. Доступ до централізованої бази даних мусять мати СК, МТСБУ, органи влади та на певному рівні страхувальники, що дозволить боротися зі страховим шахрайством, полегшить роботу СК при зміні страхувальником страхової компанії та ін.

Сьогодні централізовано відслідковувати рух документації з ОСЦПВ в Україні вручну практично неможливо. Тому визначилася необхідність автоматизації обліку полісів, транспортних засобів і страхових випадків.

Створення автоматизованої системи ОСЦПВ необхідно для швидкого й ефективного обміну інформацією з ОСЦПВ і контролю за його здійсненням. У результаті СК без проблем зможе одержати всю необхідну інформацію про власника транспортного засобу з виділенням підозрілих випадків, значно зменшаться обсяги страхового шахрайства при укладанні договорів ОСЦПВ.

Ще одне питання, яке протребує вирішення для подальшого розвитку обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, – це створення державного реєстру незалежних експертів-техніків. Винесення якісного експертного висновку необхідно для того, щоб потерпілий міг одержати необхідні документи і виплату – головне питання, заради чого, власне, і був прийнятий закон. У цьому зв'язку необхідним є створення єдиної методики експертизи транспортного засобу, що буде містити в собі всі аспекти експертиз транспортних засобів, принципи та методи проведення незалежної технічної експертизи в рамках закону про ОСЦПВ. Важливим напрямком проведення незалежної технічної експертизи також є якісне інформаційне забезпечення.

При аналізі діючого механізму відшкодування страхових виплат було виявлено ряд проблем: потерпілий у ДТП витрачає набагато більше часу, ніж сам винуватець, не завжди може отримати всю суму страхового відшкодування та ін.

Для удосконалення діючих принципів відшкодування заподіяного збитку запропоновано прийняти механізм прямого врегулювання збитків з ОСЦПВ, який дозволяє якісніше обслуговувати клієнтів СК.

Механізм прямого врегулювання збитків з ОСЦПВ, що припускає можливість клієнта прийти за одержанням виплати не в СК винного в ДТП, а у власну, де він здобував поліс, діє в більшості європейських країнах. Упровадження механізму прямого врегулювання збитків з ОСЦПВ дозволить наблизити страховий ринок України до світових стандартів ведення бізнесу, де давно вже впроваджено подібну практику, що стане також більш зручним для клієнта. При цьому обов'язковою умовою його прийняття є створення чіткого механізму взаєморозрахунків СК. Для СК це абсолютно новий алгоритм роботи. З метою можливості його реалізації необхідно пропрацювати великий обсяг попередньої роботи з розроблення механізму врегулювання збитків між СК, починаючи від створення відповідних нормативних актів і закінчуючи розробленнями методичного й інструктивного матеріалу. Таким органом могло б виступити МТСБУ, куди б збиралися всі дані щодо ДТП і вироблявся взаєморозрахунок компаній.

Так, механізм прямого відшкодування збитків стане істотним кроком уперед в урегулюванні суперечок при настанні страхових випадків. Введення механізму прямого врегулювання збитків з ОСЦПВ сприятиме розвитку страхування в Україні шляхом підвищення довіри клієнтів до страхових компаній.

Необхідність обов'язкового страхування з погляду забезпечення соціального захисту окремих категорій страхувальників незаперечна. Однак використання механізмів обов'язкового страхування, що найчастіше не мають ринкових стимулів, перешкоджає розширенню активності учасників страхових відносин. У цьому випадку страхування перетворюється на засіб контролю за визначеним сегментом ринку, що закріплюється за страховиком в обов'язковому порядку [16-20].

Регулювання ринку страхування з боку державних наглядових органів досить значне, тому що страхування деякою мірою бере на себе функції держави з фінансового захисту громадян. Одночасно індустрія страхування перебуває в постійному русі: поступово знижується роль державного регулювання, перерозподіляються частки ринку між країнами та видами страхування. Особливо сильні такі тенденції в Європі і на ринках, що розвиваються. У Європі в країнах-членах ЄС страховикам доводиться перебудовувати свою роботу в зв'язку з поступовим введенням у життя нових, загальноєвропейських нормативних документів. Зниження ролі держави у визначених сферах дає поштовх до розвитку нових форм і нових напрямків у страхуванні. У той же час процес лібералізації страхових ринків сприяє збільшенню конкуренції між СК і веде до зниження тарифів, що, безумовно, вигідно для споживача.

Таким чином, запропоновані напрями розвитку ОСЦПВ, що стосуються вдосконалення регулювання цього виду страхування на макроекономічному рівні, поліпшення взаємодії СК на регіональному рівні, у сукупності можуть урахувати інтереси всіх суб’єктів ОСЦПВ.

Найважливішим етапом методичного підходу щодо обґрунтування напрямків розвитку ОСЦПВ є оцінювання обраних напрямків розвитку ринку ОСЦПВ як для держави, так і для страхових компаній, що передбачає третій етап.

Оцінювання полягає у визначенні потреб ринку ОСЦПВ з метою вирішення його проблем (на основі вивчення існуючих проблем або перспектив, що з’являються, поставлених стратегічних, тактичних та оперативних цілей), а також у визначенні необхідних для них матеріальних, людських і фінансових ресурсів.

Якщо в результаті оцінювання виявлено, що соціальний захист деяких категорій громадян не забезпечується та рівень ефекту не задовольняє СК, то такі напрямки розвитку ОСЦПВ відбраковують і не застосовують при подальшому розгляді вибору та формуванні оптимального переліку напрямків розвитку ОСЦПВ.

Четвертий етап передбачає формування оптимального переліку напрямків, які будуть повніше задовольняти об'єктивним потребам суб'єктів ринку ОСЦПВ.

Правильний вибір оптимального переліку напрямків служить свого роду гарантією, що вигідні можливості не будуть упущені.

П'ятий етап передбачає удосконалювання й формування законодавчо-нормативних положень, що регулюють взаємодію суб'єктів ОСЦПВ.

Так, основні зміни при запровадженні зазначених вище напрямків будуть пов’язані із законодавчим удосконаленням питань щодо оподатковування при прямому врегулюванні збитків у результаті ДТП; механізму фінансових гарантій СК, що дозволить СК уникнути додаткових податків та інших витрат; спірних ситуацій при визначенні страхового випадку з ОСЦПВ; закріплення комплексу заходів, спрямованих на боротьбу зі страховим шахрайством при спрощеному порядку оформлення ДТП та ін.

Додержання запропонованої стратегії дій на шостому етапі дозволить підвищити якість управління ринком ОСЦПВ.

Підсумовуючи результати досліджень, можна зробити наступні висновки:

Для сьогоднішнього етапу розвитку обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів державне регулювання ОСЦПВ має важливе значення, тому що забезпечує його стабільне функціонування з урахуванням значущості в процесі суспільного відтворення.

Обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів сприяє підвищенню добробуту суспільства і стійкому економічному зростанню, а також цілеспрямовано впливає на його розвиток з метою підтримки його стабільності й зміни в необхідному для суспільства напрямку. Сьогодні завдяки обов'язковому страхуванню цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів знижується навантаження на систему соціальної допомоги, тобто ОСЦПВ замінює соціальні програми держави.

Розроблений методичний підхід щодо обґрунтування напрямків розвитку страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів дозволяє виявити найбільш раціональні напрямки розвитку ринку ОСЦПВ, що сприятиме підвищенню ефективності державного стимулювання обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів. Практичне впровадження запропонованих заходів дасть змогу вивести ринок обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів із кризового стану та вийти на европейський рівень розвитку.

 

Література:

1. Гаманкова О.О.Ринок страхових послуг України як нове соціо-економічне явище // Вчені записки / Зб. наук. праць. – Вип. 10.- К.: КНЕУ, 2008.- С.169-174.

2. Нечипорук Л.В. Страховий ринок: закономірності становлення та розвитку в умовах глобалізації: моногр. / Л.В. Нечипорук. – Х.: Право, 2010. – 280 с.

3. Заволока Л.О. Державне реформування та регулювання страхового ринку / Л.О. Заволока, О.Ю. Пестряєва // Економічні науки. – 2001. – № 2 (6). – С.47-50.

4. Статут Моторного (транспортного) страхового бюро України, погоджений Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 01.02.2005 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.liga.net.

5. Жилкина М.С. Страхование в системе государственного регулирования социально-экономических процессов [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.insuranceconsulting.ru/publik/regul.html.

6. Лич В.М. Необхідність та особливості державного регулювання страхової діяльності в Україні / В.М. Лич // Формування ринкових відносин в Україні. – 2003. – № 9.– C. 79–82.

7. Юрченко О.М. Теоретичні та практичні засади державного регулювання страхової діяльності в Україні / О.М. Юрченко // Формування ринкових відносин в Україні. – 2003. – № 11. – C. 66–70.

8. Ліцензійні умови провадження страхової діяльності, затверджені Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 28.08.2003 року України [Електронний ресурс]. – Режим доступу до сайту: www.liga.net.

9. Особливості обов'язкового страхування цивільної відповідальності автовласників в різних країнах світу [Електронний ресурс] / Страхова справа, 2005. – № 2. Режим доступу: http://fingames.com.ua/news/6969/.

10. Важливість та сутність моделювання розвитку страхового ринку України [Електронний ресурс] / О.В. Піскунова, О.А. Рядно, Л.В. Рибальченко. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vddfa/2009_1/5/1.%20Piskynova,%20Rjdno,%20Rubalchenko.pdf.

11. Приказюк Н.В. Державне регулювання страхового ринку України: тенденції та перспективи розвитку / Н.В. Приказюк // Фінанси України. – 2010. – № 7. – С.101-108.

12. Камнєва А.В. Особливості державного регулювання ринку обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів / А.В. Камнєва // Тези доповідей міжнар. наук.-практ. конф. "Сучасні напрямки теоретичних і прикладних досліджень ‘2011". – Одеса, 15–28 березня 2011. – С. 68–70.

13. Закон України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” № 1961-ІV від 1.06.2004 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу до сайту: www.liga.net.

14. Насырова Г.А. Государственное регулирование как фактор конкуренции на страховом рынке. Конкурентоспособность страховых компаний в России и Болгарии в условиях интеграции страховых рынков: моногр. / под ред. проф. Л.А. Орланюк-Малицкой, проф. Б. Илиева. М.: Финакадемия, Хозяйственная академия им. Д.А. Ценова, 2010. – 192 с.

15. Гумінський І. Ситуація вимагає прийняття виважених рішень / І. Гумінський // Финансовые услуги. – 2009. – № 1-2. – С. 13.

16. Базилевич В.Д. Страхова справа: моног. / В.Д. Базилевич, К.С. Базилевич. – 6-те вид., стер. – К.: Знання, 2008. – 351 с.

17. Юлдашев Р.Т. Введение в продажу, страхования, или как научиться продавать надежду: моног. / Р.Т. Юлдашев. – М.: Анкил, 1999. – 134 с.

18. Фурман В. Соціально-економічні аспекти обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності автовласників / В. Фурман // Економіст. – 2005. – № 10. – С. 62-63.

19. Фурман В.М. Страховий ринок України: стан, проблеми розвитку та шляхи їх розв’язання / В.М. Фурман //Фінанси України. - 2004. - №12. -С.131-40

20. Фурман В.М. Страхування: теоретичні засади та стратегія розвитку: моногр. / В.М. Фурман. – К.:КНЕУ, 2005. – 296 с.