УДК725.4“7126/738”

Руденко Т.В.

ПОНЯТТЯ «СТРЕС» ТА «КРИЗА» В ПРОМИСЛОВІЙ АРХІТЕКТУРІ

Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка

В цій публікації розглядається розширення понятійного апарату, для формування проблематики та  уточнення завдань на проектування.  Розглядаються поняття «стрес» та «криза», як явища в системі виробничих процесів, що впливають на архітектурне вирішення промислових об’єктів.

Ключові слова: стрес, стресор, криза, еустрес, дистрес, адаптація, статична адаптація, динамічна адаптація.

This publication examines expanding conceptual apparatus for problems forming  and the tasks of designing clarifing. We consider the concept of "stress" and "crisis" as a phenomenon in the system of production processes that affect the architectural solution of industrial facilities.

Keywords: stress, stressors, crisis, eustres, distress, adaptation, static adaptation, dynamic adaptation.

На сьогоднішній день при формуванні ефективно діючої економіки виникає потреба розробки понятійного апарату для оптимального аналізу ситуацій та проблем у виробництві. За двадцять років незалежності Україна, у зв’язку з переходом на ринкову економіку та виходом з системи радянського виробництва, зіткнулася з рядом соціально-економічних, виробничих та організаційних негараздів, які показали малу стійкість промислових об'єктів до зміни виробничих потужностей та системи управління. Наряду з негараздами, з’явилися й позитивні зміни - потреба у продукції яка раніше не виготовлялась. Всі ці позитивні та негативні зміни є стресами для системи виробничих процесів.

В психології термін «стрес» використовується для позначення широкого кола станів людини, що виникають у відповідь на різноманітні екстремальні впливи (стресори). Спочатку поняття стрес виникло у фізіології для позначення неспецифічної реакції організму («загального адаптаційного синдрому») у відповідь на будь-яке несприятливий вплив (Г. Сельє). Пізніше стало використовуватися для опису станів індивіда в екстремальних умовах на фізіологічному, психологічному і поведінковому рівнях.[2. стор.345]

В промисловій архітектурі цим терміном можна позначити стан  адаптації виробничого об’єкту спричинений різними факторами.

Стрес може бути позитивний (еустрес) та негативний (дистрес). В аустресових ситуаціях підприємство повинно адаптуватися до потреби збільшення кількості виготовленої продукції, а в дистресових – скорочення виробничих потужностей.

Архітектурні об’єкти в стресових ситуаціях можуть адаптуватися двома шляхами – динамічно та статично.

Статична адаптація пов'язана з тими випадками, коли на стадії проектування архітектурного об'єкта не передбачена еволюція функції, після закінчення певного часу відбувається його моральний знос і виникає необхідність пристосувати його для нових умов експлуатації. У даному випадку має місце свого роду реабілітація архітектурного об'єкта, яка, в залежності від міри адаптації до мінливих умов вимагає певної міри його реконструкції: від заміни застарілого обладнання, меблів, технічних пристроїв, перепланування змінюють своє функціональне призначення приміщень в існуючому обсязі будівель до зміни структури будинків або споруд шляхом непередбаченої надбудови або прибудови. [3стор. 23-24] Підчас незапланованого просторового розвитку виникає ряд негативних наслідків: нераціональне подовження комунікаційних зв’язків, порушення функціональних зв’язків, порушення архітектурно-художнього образу будівлі і т.д.

Майже всі виробничі об’єкти що зараз існують є статично-адаптивними. Реакцією таких промислових об'єктів на дистресові та еустресові ситуації в залежності від сили стресора є: зміна потужності за рахунок верхньої і нижньої межі потужності технологічного обладнання, переобладнання технологічної лінії із частковою або повною зупинкою виробництва. Із скороченням виробничого простору у статично-адаптивних об’єктах залишається не застосований об’єм, який, в кращому випадку, змінює своє функціональне призначення, в гіршому – залишається невикористаним.

Динамічна адаптація архітектурних об'єктів може бути спрямована на рішення різних завдань і може застосовуватися з урахуванням часу її здійснення, а саме часу розвитку об’єкту або часу потреби у певних обсягах промислової продукції що цим об’єктом виробляється.

Щодо будівництва та експлуатації архітектурних об'єктів динамічна адаптація розуміється як перетворення, яке може мати оборотні чи необоротні процеси. У залежності від цього і від особливостей зміни в часі процеси динамічної адаптації архітектурної форми можуть бути циклічними (з можливістю повернення просторових характеристик середовища у вихідний стан) і ациклічні (з відсутністю можливості реверсії, коли відбувається необоротна зміна просторових характеристик середовища). Циклічність трансформації визначає можливості зміни архітектурного простору в часі (через певні проміжки часу), які можуть бути короткочасними чи періодичними (повсякденними, регулярними і сезонними). [3стор.24]

Проектування динамічно-адаптивних підприємств може попередити негативні наслідки стресових ситуацій та забезпечити благополучне функціонування виробничого об’єкту, адже проектування таких будівель відбувається з врахуванням можливих стресів.

Наряду із стресовими ситуаціями в промисловій архітектурі існують кризові ситуації. Які на відміну від стресів не можуть мати позитивний характер.

Криза – різкий, крутий перелом, важкий перехідний період.[4 стор. 267]

Виходячи з вищезазначеного поняття та стану промислової архітектури як галузі будівництва та науки можна стверджувати що в Україні спостерігається криза архітектури виробничих об'єктів.

Кризи в інших сферах (в економіці, політиці і т.д.) є основними стресорами для промислових підприємств та постають першопричиною для кризи в промисловій архітектурі.

Виходом з цієї кризи може бути проектування гнучких (динамічно-адаптивних) підприємств, що в найкоротший проміжок часу реагують на стресові ситуації у виробництві.

Отже поняття «криза» та «стрес» існують в промисловій архітектурі взаємопов’язані та потребують подальшого дослідження.

Литература:

1. Гайдученя А.А. Динамическая архитектура (основные направления развития, принципи, методы). – Киев: Будівельник, 1983.
2. Карпенко Л.А. Краткий психологичечкий словарь / Сост. Л.А. Карпенко; Под общ. ред. А.В. Петровського, М.Г. Ярошевского. – М.: Политиздат, 1985. – 431с.
3. Сапрыкина Н.А. Основы динамического формообразования в архитектуре/ Сапрыкина Н.А. Учебник для вузов. – М.: «Архітектура-С», 2005. – 312с.
4. Словарь иностранных слов. – 7-е изд., перераб. – М.: Русский язык,1979. – 624 с.