Победаш М.М.

Чернігівський державний технологічний університет

В даному докладі порівнюється стан правового регулювання на Інтернет-ринку в Україні та світі. Вказуються основні проблемні місця в законодавстві України в даній області.

In this application state of the legal adjusting in Internet market in Ukraine and in the world is compared. Basic problem places are specified in the legislation of Ukraine in this area.

Значний потенціал електронної комерції в Україні обумовлює необхідність найпильнішої уваги до питань формування законодавчої і нормативно-правової бази розвитку електронної комерції в країні, а також дослідження організаційно-правових проблем підвищення ефективності регулювання цих процесів.

Кількість суб’єктів в інтернет-індустрії постійно збільшується, оскільки «вхід» на ринок досить простий, регулювання з боку держави поки що мінімальне, а кількість постійних користувачів Інтернету — тобто потенційних клієнтів — стабільно зростає. За даними різних дослідницьких компаній, аудиторія Ua-нету становить у середньому близько 8,5 млн. осіб. При цьому близько 29% користувачів регулярно роблять покупки в Інтернеті, завдяки чому в  2010 році частка онлайн-продажів склала 7,5% обсягу роздрібної торгівлі.

Втім, цифри ці доволі умовні, оскільки невідомо, що, власне, потрібно рахувати: в нашому законодавстві відсутні чіткі визначення електронної торгівлі, інтернет-магазину, електронних грошей та інші, без яких немислима торгівля в Інтернеті. Навіть деякі учасники ринку не можуть однозначно відповісти, які види діяльності відносяться до електронної комерції. Класична її модель передбачає, що виставляння і пошук товару або послуги та оплата відбуваються тільки в Інтернеті або з допомогою інших електронних засобів зв’язку (наприклад, мобільного телефону). В такому разі до цього виду діяльності не можна віднести інтернет-магазини, в яких за товар розраховуються переважно готівкою, а саме вони згадуються в першу чергу, коли йдеться про е-комерцію.

Втім, відсутність єдиної термінології не заважає інтернет-торгівлі нарощувати оберти. Приблизний оборот електронного ринку України становить близько 1,5 млрд. дол. на рік, обсяги російського електронного ринку оцінюються в 50 млрд. дол. на рік.

До основних видів незаконних втручань в електронному бізнесі можна віднести:

- розкрадання даних (наприклад, розкрадання номерів кредитних карток із бази даних);

- несанкціоноване втручання (наприклад, перевантаження даними сайту, не призначеного для такого великого обсягу інформації);

- перекручування даних (наприклад, зміна сум у файлах платежів і рахунків-фактур чи створення неіснуючих сертифікатів);

- руйнування даних;

- відмова від виконаних дій (наприклад, від факту оформлення замовлення чи одержання товару);

- ненавмисне неправильне застосування засобів сайту користувачем;

- несанкціонований доступ до інформації (несанкціоноване копіювання, відновлення або інше застосування даних, проведення несанкціонованих трансакцій, несанкціонований перегляд чи передача даних).

Запобігання цим протизаконним діям в електронній комерції відбувається за допомогою різних методів. Деякі країни світу застосовують жорстку публічно-правову регламентованість більшості процесів, а інші - приватноправове саморегулювання електронної взаємодії самими учасниками.

В США жорстко визначається захист прав неповнолітніх при здійсненні Інтернет-купівель, захист власників авторських прав, надання податкових пільг та звільнень. При цьому держава концентрується на розв’язанні найважливіших питань конституційного й адміністративного права, залишаючи організаційні і менш значні питання на розгляд професійних асоціацій.

В Україні відповідно до Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг”, суб’єкти господарювання можуть укладати договори по електронній пошті за згодою між собою. Крім того, вони самостійно визначають порядок збереження електронних документів та їх захист.

Вирішення питання про електронний цифровий підпис покладено на державу. Так, американський уряд вважає законними всі цифрові підписи, визнані обома контрагентами за угодою. Зокрема, файл із текстом закону "Про електронні підписи в глобальній і національній торгівлі” був підписаний Біллом Клінтоном фотографічною копією його власного підпису, який він вивів на комп’ютерному графічному планшеті.

Європейські уряди більш жорстко підходять до питання про те, яким повинен бути електронний цифровий підпис. Директива Європарламенту рекомендує застосовувати другий за ступенем деталізації підхід, на ньому засновані відповідні закони, наприклад, у Німеччині та Великобританії.

В останні роки простежується і посилення інтересу до цього бізнесу з боку влади, яка намагається поставити електронний бізнес в чіткі законодавчі рамки. На сьогодні підготовлено п’ять законопроектів про електронну торгівлю, три з яких зареєстровано у ВР: законопроект, поданий народним депутатом Юрієм Полунєєвим, законопроект народного депутата Антона Яценка і законопроект депутатів Віталія Коржа та Юрія Мороко.

Дірок у законодавстві, яке стосується інтернет-торгівлі чимало, дуже важливим є питання електронного цифрового підпису, без якого неможливий розвиток сучасної е-торгівлі.

З усіх секторів електронної комерції — G2B (Government-to-Business), B2G (Business-to-Government), B2B (Business-to-Business), B2C (Business-to-Customer), C2B (Customer-to-Business) і C2C (Customer-to-Customer) — в Україні певного розвитку набув сектор B2C, та й то переважно у вигляді інтернет-магазинів, в яких найважливіша складова електронної комерції — оплата товарів, робіт і послуг через Інтернет існує переважно лише в сегментах оплати послуг операторів мобільного зв’язку, кабельного телебачення та Інтернету.

Повний цикл електронної комерції, коли всі фази просування товарів, робіт і послуг, починаючи від підписання контракту і закінчуючи їх оплатою, в Україні практично ніде повністю не реалізований. Таким чином, унікальні переваги електронної торгівлі, як для бізнесу, так і для кінцевого споживача, реалізуються далеко не повністю. Учасники комерції не «відчувають» всіх цих переваг, і відповідно електронна комерція розвивається в Україні недостатньо швидко. Наприклад, електронні аукціони в C2C, які інтенсивно функціонують в інших країнах, в Україні поширені явно недостатньо.

Однак в ситуації що склалася найгостріше стоїть питання захисту прав споживача товарів і послуг електронної комерції. Лазівок для нечесних комерсантів у цьому виді бізнесу значно більше, ніж при торгівлі у звичайних магазинах. Щоб продавати товар в електронному вигляді, досить зареєструвати сайт і викласти на ньому інформацію про товари. Нерідко це товари невідомого походження, невідомої якості, а самі інтернет-магазини виявляються «одноденками», які навіть не відкривають рахунку в банку.

Стосунки між торговцями і споживачами врегульовані низкою законів, тому в нових законопроектах цьому питанню не приділяється увага. Проте там приводяться визначення, що таке електронна комерція, яким чином укладають договори в електронному вигляді, які це договори, яка існує відповідальність продавця і покупця. Адже відсутність самого поняття «Електронна комерція» робить цей вид бізнесу в прямому і переносному сенсі віртуальним. І найголовніше, в нових законопроектах договір, урівнюється в правах електронний і паперовий документ.

Ще одним законопроектом встановлюється, як має відбуватися електронний обмін, що можна вважати засобом або прийомом акцептування (згоди покупця придбати товар) і що після укладення договору вже не можуть бути змінені ціни або умови без згоди обох сторін, також говориться про те, яким чином мають здійснюватися розрахунки, що вважати місцем операції (місце розташування сервера чи юридична адреса суб’єкта підприємницької діяльності, який запропонував товар на сайті, чи фактичне місце діяльності підприємця) і часом операції.

Представники інтернет-бізнесу також не заперечують, що якісний закон про електронну комерцію нам потрібен, оскільки сьогодні абсолютно не захищений ні покупець, ні продавець. Однак до нинішніх законодавчих ініціатив здебільшого ставляться скептично, вважаючи, що розробники документів мають слабке уявлення про функціонування цього бізнесу, а тому надмірно ускладнюють закон. Необхідний законопроект, який би дав надбудову над існуючим законодавством, уточнив його, встановив необхідні механізми захисту учасників електронних угод, одночасно не обмежуючи їх у виборі того чи іншого механізму, відрегулював стосунки між учасниками ринку, допоміг визначитися з термінологією.

Загалом потрібно сказати, що електронна комерція безперспективна, якщо її учасники не матимуть можливості захисту своїх прав і законних інтересів. Тому правове регулювання відіграє важливу роль у розвитку цього виду бізнесу загалом, в підвищенні довіри до цієї сфери і покращує імідж країни на міжнародному рівні.

Література

1. http://osvita.ua
2. http://itb.ucoz.ru
3. «Дзеркало тижня» №16, 24 Квітня 2010
4. http://www.nbuv.gov.ua