УДК 330.34:338.242.4

Євсєєва О.О.

Напрями сталого соціального розвитку України 

Українська державна академія залізничного транспорту

Представлена цілісна концепція сталого соціального розвитку України. Для посилення соціального ефекту і зниження соціального збитку пропонується використання стратегічного підходу щодо розроблення та реалізації соціальної політики держави, спрямованої на формування та відтворення людського капіталу.

Ключові слова: сталий соціальний розвиток, державне регулювання, стратегія, регіон, пріоритет.

The integral conception of steady social development of Ukraine has been presented. For strengthening of social effect and decline of social loss the use of strategic approach has been suggested as to the development and realization of social policy of the state, directed to forming and renewing of human capital.

Keywords: steady social development, government control, strategy, region, priority.

Сучасний етап реформування й модернізації української економіки, її інтеграція у світове господарство зумовили необхідність перегляду підходу до вибору нових чинників сталого розвитку і створення умов для їх використання. Видається доцільним враховувати не лише чинники зростання економіки, але й умови, механізми та інструменти, за допомогою яких ці чинники можуть бути комбіновані та найефективніше використані, тобто слід враховувати потенціал зростання й розвитку економіки, що дозволяє забезпечити їх у довгостроковому періоді.

Процеси глобалізації чинять істотний вплив на соціальний розвиток територій (країн, регіонів), виводять його на принципово новий якісний рівень, що характеризується домінантою соціальних пріоритетів. Йдеться про сталий соціально-домінантний розвиток територій. Повноцінна стратегія сталого соціального розвитку кожного регіону, як і України в цілому, повинна враховувати усі просторові аспекти.

Завданнями стійкого розвитку України в соціальній сфері є:

– ліквідація убогості і зменшення масштабів бідності;

– поліпшення місця існування людини, розвиток його соціальної активності;

– посилення соціальної функції держави;

– забезпечення рівних можливостей в здобутті освіти, отриманні медичної допомоги і відновленні здоров'я;

– забезпечення соціальної захищеності громадян;

– формування у громадян екологічно орієнтованого світогляду, свідомості відповідальності за стійкий розвиток;

– формування системи загальної безперервної екологічної освіти, забезпечення доступу до інформації про рішення проблем стійкого розвитку, посилення цих складових в програмах навчання усіх рівнів;

– формування нової етики, заснованої на відношенні до біосфери, як фундаменту життя; на необхідності дотримання законів її розвитку, обмежень і заборон, які витікають з них; на ефективному господарюванні, раціональному споживанні і здоровому способі життя.

Інтеграція України в європейські структури неможлива без забезпечення порівнянності показників сталого соціально-домінантного розвитку в Україні та країнах Європи. Інтеграційний вектор обумовлює необхідність проведення реформ у соціальній сфері України, в якій нині спостерігається падіння щорічно обчислюваного індексу якості життя. Те, що Україна займала у 2009 році 85 місце за Індексом розвитку людського потенціалу, знаходячись у групі країн із середнім рівнем розвитку, не сприяє її інтеграції з країнами Європи за рівнем Індексу, що представлено на верхніх ланках рейтингу.

1. Соціальна сфера повинна стати реальним чинником довгострокового сталого соціально-економічного розвитку України. Практичне використання цього чинника можливе лише на основі створення всебічних умов для розвитку усіх видів діяльності соціальної сфери, за рахунок фінансового оздоровлення державної компоненти, її ресурсів, а також залучення приватних ресурсів, засобів підприємств, громадських фондів і організацій. Сталий розвиток соціальної сфери регіонів сприяє успішному просуванню України у напрямі створення соціальної держави.

2. Форми і методи державного регулювання сталого соціального розвитку, які використовуються на регіональному рівні, поки мають недостатню ефективність, оскільки вони не об’єднані в єдину цілеспрямовану систему. Переважає поточне приватне регулювання, слабо використовуються податкові регулятори. Це говорить про виняткову важливість відновлення системи регіонального соціально-економічного прогнозування та планування як основи системного регулювання та стратегічного управління економікою регіону.

При плануванні сталого соціального розвитку доцільно застосування соціальних стандартів, а не соціальних мінімумів, перегляд чинної нормативно-правової бази регулювання соціальних стандартів і соціальних гарантій та приведення її у відповідність до європейських стандартів.

3. Для реалізації планів, програм і прогнозування сталого соціально-домінантного розвитку стосовно до розвитку регіону може бути запропонована система перспективних економічних документів, кожен з яких виконує свою функцію. Одні з них вже застосовуються в практиці, інші доцільно в цю практику впровадити. Рекомендований перелік такого роду документів включає: довгострокову стратегічну концепцію сталого соціально-домінантного розвитку; економічні, соціальні, ресурсні прогнози; стратегічний план сталого соціально-домінантного розвитку регіону, який розгортає стратегічну концепцію розвитку на період найближчих 10-15 років; середньострокову програму адміністрації щодо стабілізації та подальшого розвитку економіки, що розробляється на термін 3-4 року; цільові програми та інвестиційні проекти; річні прогнози сталого соціально-домінантного розвитку, що розробляються в єдиній системі прогнозів України; середньостроковий план сталого соціально-домінантного розвитку регіону, що складається на період 4-5 років.

4. Для оцінки ефективності діяльності підприємств, що визначають ефективність соціального розвитку, пропонується використовувати імітаційну модель, яка складається з декількох послідовно виконуваних етапів:

– розрахунок площ багатокутників «Поле ефективного управління»;

– знаходження еталонних площ багатокутників «Поле ефективного управління;

– вирахування узагальнюючих коефіцієнтів ефективності управління за блоками питань предметно-значеннєвої класифікації;

– розрахунок поправочних коефіцієнтів;

– розрахунок ефективності управління з кожного блока розглянутих питань;

– оцінка ефективності за блоками предметно-значеннєвої класифікації;

– розрахунок ефективності роботи в цілому;

– результуюча оцінка ефективності;

– оцінка резервів удосконалювання управлінського процесу.

Для знаходження площ багатокутників, які становлять результат узагальнення досліджуваних питань у межах кожного блока предметно-значеннєвої класифікації, пропонується використання методу «Павутина», для оцінки загальної ефективності управління – оціночну таблицю, в якій різним рівням ефективності управління ставиться у відповідність їхній числовий еквівалент із визначенням межі його відповідності. Після отримання остаточної величини ефективності управління в цілому і здійснення її результуючої оцінки пропонується оцінити резерви вдосконалення управлінського процесу в цілому та за групами питань предметно-значеннєвої класифікації.

Основне призначення імітаційної моделі – служити основою для розроблення можливих альтернатив під час підготовки і прийняття управлінських рішень, які виробляються в процесі проведення імітаційного експерименту (управлінського імітаційного моделювання), реалізація якого може зробити значний якісний вплив на оптимізацію кінцевого цільового управлінського рішення.

На підставі методики оцінки ефективності діяльності підприємств, які визначають ефективність соціального розвитку, в основу якої закладений метод «Павутина», можна проводити різні наукові дослідження, а саме розробити аналіз діяльності підприємства і запропонувати подальший розвиток і напрямки діяльності підприємства, проаналізувати резерви, спрогнозувати показники ефективності на майбутні періоди тощо.

5. Ефект синергії виникає тільки в результаті реальної консолідації можливостей, взаємодоповнення різних ресурсів суб'єктів державного регулювання сектора соціальних послуг. В основу ключових показників оцінки ефективності роботи сектора соціальних послуг пропонується покласти єдині принципи, що мають бути прозорими і доступними для всіх соціальних служб. Вони не повинні суперечити таким положенням, як дотримання прав сім'ї, дітей і молоді, дотримання принципів рівності доступу до соціальних послуг та інших видів соціальної підтримки, партнерство фахівців в сфері соціального обслуговування, економія фінансових і матеріальних ресурсів, пріоритет етичних цінностей і прозорість діяльності, самооцінка і активна участь фахівців соціальних служб в оцінці ефективності соціальних послуг. Залучення громадськості до оцінки ефективності діяльності соціальних служб є одним з найважливіших напрямів створення досконалішої та збалансованої системи управління сектором соціальних послуг.

6. Проведення єдиної політики сталого розвитку можливе лише при всеосяжному заохоченні регіональних і міжрегіональних соціальних ініціатив і проектів. Пропонується розробка нормативно-правової бази, яка дозволить здійснити структурну перебудову мережі установ соціальної сфери, що полягає в передачі в державну і муніципальну власність об'єктів соціального призначення, що знаходилися у веденні інших структур, при забезпеченні їх фінансування за рахунок відповідних бюджетів в установленому порядку. При цьому одним з найважливіших напрямів політики сталого розвитку соціальної сфери повинне стати здійснення комплексу заходів щодо створення та використання нових технологій поширення соціальних послуг, зміцнення матеріально-технічної бази установ соціальної сфери, їх технічного оснащення.

7. В якості найбільш перспективного напряму вдосконалення ресурсного забезпечення стратегії сталого розвитку соціальної сфери регіону пропонується інтеграція процесів планування та бюджетування на рівні регіону. При цьому бюджет регіону повинен служити інструментом, що забезпечує реалізацію цілей сталого соціально-економічного розвитку регіону, включаючи розвиток видів діяльності соціальної сфери. Для реалізації такого підходу на практиці пропонується застосування програмно-цільового підходу як до планування, так і до бюджетування на регіональному рівні.

8. Пропонується комплекс заходів, що дозволяють здійснювати надання електронних послуг населенню в соціальній сфері на основі формування єдиного інформаційного середовища і спрощення доступу до інформації, орієнтованої на потреби населення за умови рішення наступних завдань: підвищення ефективності державного управління в соціальній сфері за рахунок оптимізації та автоматизації процесів надання послуг населенню у відповідних відомствах; забезпечення ефективного автоматизованого інформаційного обміну між відповідними органами державного управління; надання населенню зручного і рівного доступу до отримання соціальних послуг.

Розроблені пропозиції сприяють ефективному державному регулюванню сталого соціального розвитку, який є важливою складовою успішного просування України в напрямі створення соціальної держави.

Виклики XXI ст. – необхідність прискорення економічного зростання на новій якісній основі, нові вимоги до соціальної сфери, посилення залежності регіонального соціально-економічного розвитку від світової економіки, курс України на євроінтеграцію – створюють для економічного підйому й нові можливості, й нові проблеми, вирішенню яких сприяє сталий соціальний розвиток.