ІНСТИТУЦІЙНИЙ АСПЕКТ ВІТЧИЗНЯНОЇ ЮРИДИЧНОЇ ОСВІТИ
Запорізький національний університет
This work is devoted to the institutional component of legal education in Ukraine. Revealed the structure of such education.
Keywords: legal education; institution; an element; a lawyer.
Эта работа посвящена институциональной составляющей юридического образования в Украине. Раскрыта структура системы такого образования.
Ключевые слова: юридическое образование; институт; элемент; юрист.
З огляду на визначальне значення ефективності інституту юридичної освіти для належного виконання Українською державою завдань зі збереження, відтворення та розвитку українського суспільства, для нас особливо важливим стає ґрунтовний аналіз сутності та змісту як системи юридичної освіти, так і окремих її елементів. Актуальності нашій роботі додає також недостатньо повне і всебічне висвітлення у працях вітчизняних (В. Боняк, Н. Ракші, К. Романенко та ін.) та зарубіжних (А. Бажина, А. Ткаченка, А. Рассохіна та ін.) вчених юридичної освіти як інституційного соціально-правового явища.
Зрозуміти інституційну сутність юридичної освіти допомагає пошук вдалої метафори, яка пояснює фундаментальність та системність юридичної освіти в суспільстві. Перебуваючи в межах органічної теорії праворозуміння (Г. Спенсера), ми уявляємо суспільство у вигляді людського організму. Таке співставлення означає, що людина в суспільстві (це клітина в організмі), а сукупність людей і/або їх об’єднань, які пов’язані один з одним мережею детермінуючих соціальних зв’язків – це більш складні одиниці або ж соціальні інститути (в організмі тканини чи органи). Ця аналогія уможливлює пристосування (звуження, конкретизацію і т. д.) теорії інституціоналізму М. Оріу [1, 360-361] до проблеми юридичної освіти. Згідно з положеннями цієї теорії, ми класифікуємо інститути юридичної освіти за критерієм суб’єктно-об’єктної сутності на суб’єктні (корпоративні) і об’єктні (речові) інститути.
М. Лукашевич та М. Туленков вказують, що освіта – це соціальний інститут, що складається з сукупності певних установ, осіб, які мають необхідні матеріальні засоби та здійснюють конкретні соціальні функції. Е. Фром визначав освіту як механізм формування соціального характеру [2, 40].
Враховуючи наявність інституційної складової сутності освіти, беручи до уваги запропоновані В. Анрейцевим, С. Гусарєвим, А. Лігоцьким, С. Погребняком, О. Скакун, О. Тихомировим та іншими вченими визначення юридичної освіти, виділяємо такі елементи інституту юридичної освіти: 1) функції юридичної освіти (роль, яку виконує юридична освіта як соціальний інститут в напрямку задоволення інтересів суспільства у фахівцях-юристах), серед них головна – професіоналізації (трансляції до учнів правових знань, вмінь і навичок мислити, вдосконалювати і застосовувати знання на практиці), та інші функції: виховна, науково-дослідна, загальнокультурна; 2) враховуючи мету, завдання і функції юридичної освіти, стає можливим виокремити її другий елемент – спеціально підготовлених особистостей, які безпосередньо навчають майбутніх професійних юристів. В першу чергу, це вчителі (у т. ч. викладачі), а також керівники практики (ознайомлювально-виробничої, виробничої, переддипломної), керівники, яким підпорядковується юрист на роботі, після закінчення вищого начального закладу, та інші особи; 3) організації що надають освітні послуги майбутнім фахівцям-юристам в Україні це вищі навчальні заклади, до яких, згідно зі ст. 25 закону України «Про вищу освіту» від 17 січня 2002 р. № 2984, відносяться університет, академія, інститут [3; 4, 6-23]. Змістовність та ефективність діяльності зазначених організацій залежить від висококваліфікованих менеджерів юридичної освіти – особистостей, які безпосередньо керують ними (здійснюють управлінські, адміністративні, господарські функції) з метою забезпечення надання на належному рівні освітніх послуг майбутнім фахівцям-юристам. Велике значення мають також колективні форми роботи таких осіб, передбачені статтями 34-38 вищезгаданого закону; 4) органи державної влади (Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України та інші) та органи місцевого самоврядування (наприклад, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад), які здійснюють адміністративне і правове регулювання в сфері юридичної освіти, відповідно до Конституції та інших законів, а також підзаконних нормативно-правових актів України; 5) процес, форми та зміст (навчальні програми, порядок навчання) юридичної освітньої діяльності (цілі, принципи, методи виховання і навчання), а також критерії ефективності юридичної освітньої діяльності – співвідношення витрачених ресурсів (часу, коштів) та якості професійної культури юристів [4, 37-50; 5, 236-259].
Таким чином, обрана нами інституціональна теорія розуміння адміністративно-правової сутності юридичної освіти стала тим методологічним інструментом і теоретичною підвалиною дослідження, що допоміг розкрити зміст сукупності елементів феномену юридичної освіти та взаємозв’язків між ними в їх статичному стані. Цей стан в основних своїх рисах явив собою частину соціальної системи у вигляді норм, що регулюють юридичну освітню діяльність, та суб’єктів освітніх правовідносин.
Література:
- Демиденко Г. Г. Історія вчень про державу і право : [курс лекцій] / Григорій Григорович Демиденко. — Х. : Факт, 2001. — 384 с.
- Городняк І. В. Соціологія освіти : [навчальний посібник] / Городняк Ірина Василівна. — Львів : «Новий Світ - 2000», 2011. — 265 с.
- Закон України «Про вищу освіту» від 17 січня 2002 р. № 2984 // режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=4&nreg=2984-14
- Товканець Г. В. Університетська освіта : [навчально-методичний посібник] / укладач Г. В. Товканець. — К. : Кондор, 2011. — 182 с.
- Елютин В. П. Высшая школа общества развитого социализма: [монография] / Елютин Вячеслав Петрович. — М.: Высш. школа, 1980. — 560 с.