УДК [342.9:343.3/.7](477)

Погорєлов С.І.

Особливості кваліфікації адміністративного правопорушення, у вигляді заборони або перешкоджання органами державної влади створенню підприємств (антиконкурентні дій)

Київський національний торгівельно-економічний університет

Ця стаття присвячена актуальним проблемам юридичної кваліфікації антиконкурентних дій органів влади, місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління і контролю. В ній аналізується склад цих порушень і окремі напрями удосконалення чинних механізмів виявлення і припинення їх.

Ключові слова: антиконкурентні дії органів влади, місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління і контролю; конкуренція; адміністративна відповідальність

This article is devoted to essential problems of the legalistic qualification of anticompetitive actions of the authorities, local self-government, organs of administrative-economic direction and control. The paper analyzes the composition of these violations and identified some areas to improve the current mechanisms of exposure and stopping of them.

Key words: anticompetition actions of organs of power, local self-government, organs of administrative-economic management and control; competition; administrative responsibility

З розвитком ринкової економіки держава все більше звільняє органи влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління та контролю (надалі органи державної влади) від втручання в господарську діяльність суб’єктів господарювання. Але за ними зберігаються повноваження та надання окремих послуг, від яких залежать суб'єкти господарювання, оскільки це необхідно для здійснення їх діяльності на ринку. Лише органи державної влади в межах своєї компетенції уповноважені застосовувати адміністративно-правові норми, і тільки вони мають право приймати обов’язкові для виконання рішення для інших суб’єктів. Отже, між суб’єктами господарювання та органами державної влади виникають адміністративні правовідносини.

Якщо розглядати такі відносини в ідеальної конкуренції, то одна з функцій органів державної влади полягає у всебічному сприянні розвитку економічної конкуренції. Але як показує досвід, через певні причини органи державної влади перевищують свої повноваження, зокрема, обмежують діяльність суб’єктів господарювання, вчиняють дії, які призводять до створення адміністративних бар’єрів на ринку, що негативно впливає на конкуренцію. Державою визнано, що таке втручання в функціонування ринкових механізмів негативно впливає на конкуренцію, і визнало такі дій органів державної влади як антиконкурентні. В результаті чого затверджено організаційно-правовий механізм для попередження, виявлення та припинення антиконкурентних дій органів державної влади.

Так, одним з елементів цього механізму є встановлений державою контроль в сфері конкуренції, зокрема, за діями органів державної влади, який здійснює уповноважений орган зі спеціальним статусом - Антимонопольний комітет України (надалі АМКУ). Тобто, відповідно до покладених на нього завдань, він здійснює адміністративно-правове регулювання у цій сфері. Як правові підстави діяльності АМКУ, так і шляхи регулювання та контролю визначені в законах України «Про Антимонопольний комітет України» [1], «Про захист економічної конкуренції» [2] та «Про захист від недобросовісної конкуренції» [3].

Необхідно зазначити, що як у відносинах між органами державної влади та суб’єктами господарювання, так і відносини між органами державної влади та органами АМКУ виникають адміністративні правовідносини. Відносини з АМКУ виникають саме при встановлені юридичного факту вчинення органом державної влади порушення, у вигляді антиконкурентних дій. Класифікуючи ці відносини можна зробити наступні висновки: за виконуваними функціями такі відносини є адміністративно-деліктні, які передбачають притягнення до адміністративної відповідальності суб’єкта порушення; за підпорядкованістю суб’єктів можна зробити висновок, що адміністративні правовідносини можуть бути між непідпорядкованими суб’єктами одного або різного ієрархічного рівня.

Так, статтею 15 Закону «Про захист економічної конкуренції» (далі Закон) встановлено, що будь-які дії або бездіяльність органів державної влади, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження або спотворення конкуренції, вважаються антиконкурентими діями та забороняються.

Крім того, в цій статті наявний перелік основних видів правопорушень в сфері конкуренції з боку органів державної влади, який складається з восьми груп, одна з них визначає наступні дії як антиконкурентні (абз. 2 частини 2 статті 15 Закону):

-  заборона створення нових підприємств;

-  перешкоджання створенню нових підприємств;

-  заборона здійснення підприємництва в інших організаційних формах у будь-якій сфері діяльності;

-  перешкоджання здійснення підприємництва в інших організаційних формах у будь-якій сфері діяльності;

-  встановлення обмежень на здійснення окремих видів діяльності;

-  встановлення обмежень на виробництво певних видів товарів;

-  встановлення обмежень придбання певних видів товарів;

-  встановлення обмежень реалізацію певних видів товарів.

Аналогічні дії визнані порушенням статтею 166-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі Кодекс) [4]. В результаті порівняльного аналізу цих норм можна зробити висновок, що група порушень зазначених в Законі значно ширше ніж в Кодексі.

Для того щоб встановити юридичний факт вчинення антиконкурентних дій органами державної влади необхідно довести таке:

-  заборону або перешкоджання створенню нових підприємств чи здійсненню підприємництва в інших організаційних формах. Наприклад, отримати докази неправомірної відмови органів державної влади реєструвати суб’єкта господарювання або надати дозвіл (ліцензій, сертифікатів тощо), який необхідний для здійснення господарської діяльності та інше. Ефект від таких дій органів державної влади – неможливість особи здійснювати господарську діяльність, унеможливлення або ускладнення розпочати підприємницьку діяльність, зокрема, в певній організаційній формі, будь-який вид діяльності [4; 5].

-  утворення перешкод – такі правопорушення органів державної влади можуть проявлятися тільки до суб’єктів господарювання, які вже здійснюють діяльність, але мають намір вступити на інший товарний ринок, та кваліфікуються як встановлення обмежень на здійснення окремих видів діяльності. Особливим є те, що обмеження в господарській діяльності можуть відноситися як до всієї діяльності взагалі, так і до окремих її складових (придбання, реалізація тощо), або навіть розповсюджуватись на окремі види товарів (послуг). Але в любому випадку, при наявності таких обмежень чітко визначений вид діяльності і невизначено коло осіб [4; 5].

Необхідно врахувати, що такі правопорушення з боку органів влади можуть бути викликані наявністю проблем, які існують у відповідному регіоні. І для їх вирішення органи державної влади можуть застосувати обмеження окремого виду підприємницької діяльності.

Наприклад, як можна вирішити проблему в окремому регіоні відносно того, що в темний час доби збільшується кількість злочинів серед молоді, здійснених в стані сп’яніння? Можна припустити, що за таких умов органи державної влади заборонять підприємствам продавати алкогольні напої в темний час доби. Тобто умови, які складаються у відповідному регіоні, можуть спонукати органи державної влади до вжиття заходів, зокрема до вчинення порушень конкурентного законодавства.

Антиконкурентні дії органів державної влади, зазначені в абз. 2 частини 2 статті 15 Закону «Про захист економічної конкуренції», можуть розглядатись як створення адміністративних бар’єрів входження на ринки і можуть мати найбільш негативні наслідки серед порушень зазначених в статті 15 Закону.

В Кодексі і в Законі передбачені заходи адміністративної відповідальності за вчинення таких порушень, але відсутня узгодженість між цими нормами [6]. А враховуючи, що в результаті проведеного аналізу кількість порушень антиконкурентних дій органів державної влади щорічно зростає (згідно щорічних звітів АМКУ [7]), швидкий розвиток ринкових взаємовідносин в Україні потребує вдосконалення чинного законодавства, зокрема, впровадження нових або вдосконалення існуючих адміністративно-правових механізмів, які будуть сприяти унеможливленню вчинення органами державної влади порушень конкурентного законодавства.

У зв’язку з викладеним пропонується наступні зробити висновки та пропозиції:

-       Постійне зростання виявлення АМКУ антиконкурентних дій з боку органів державної влади, призводить до висновку про те, що фактичні заходи адміністративної відповідальності передбачені Законом (надання органам влади обов’язкових для виконання рекомендацій щодо припинення порушення конкурентного законодавства) та Кодексом (накладення штрафу у розмірі до п'ятнадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян) діють неефективно.

-       Враховуючи наявну практику, а саме, неможливість фактичного застосування заходів адміністративної відповідальності до посадових осіб органів державної влади за антиконкурентні дії, у зв’язку з неузгодженістю адміністративно-процесуальних заходів і строків передбачених в Законі та Кодексі, пропонується їх узгодити та внести відповідні зміни до цих норм.

-       Необхідно розробити методику визначення ступеню шкоди завданої конкуренції від антиконкурентних дій органів державної влади. Така методика необхідна не тільки для визначення ступеню завданої шкоди або можливої шкоди, а також визначення наслідків (або їх прогнозування). В залежності від визначеного ступеню шкоди буде передбачено, в яких випадках і які заходи адміністративної відповідальності будуть більш ефективними до кожного порушення окремо.

Література:

1. Про захист економічної конкуренції: Закон України від 11 січня 2001 року // Офіційний вісник України. - 2001. - № 7. - Ст.260.

Кодекс України про адміністративні правопорушення http://www.rada.gov.ua/

Закон України «Про Антимонопольний комітет України» http://www.rada.gov.ua/

4. Захист економічної конкуренції в Україні: методологія та практика застосування. Електронний посібник. К.: 2006.

5. Закон України «Про захист економічної конкуренції». Коментар на основі порівняльного аналізу з правилами конкуренції Європейського Союзу. // Європейська Комісія. - 2006.

6. Авер’янов В.Б. Адміністративне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах: Том 1. К.: 2004.

Звіт Антимонопольного комітету України за 2010 рік http://www.amc.gov.ua/