Ярема Ю.В.

САМОЗАХИСТ У СИСТЕМІ ЗАХИСТУ ПРАВ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

ПВНЗ «Європейський університет»

Анотація: Визначено суть самозахисту як способу захисту прав суб’єктів господарської діяльності. Доведена дієвість застосування оперативно-господарських санкцій як спосіб самозахисту прав учасників господарсько-договірних правовідносин.

Ключеві слова: захист прав, суб’єкти господарської діяльності, форми захисту, способи захисту, оперативний вплив.

Аннотация: Определена суть самозащиты как способа защиты прав субъектов хозяйственной деятельности. Доказана эффективность применения оперативно-хозяйственных санкций как способа самозащиты прав участников хозяйственно-договорных отношений.

Ключевые слова: защита прав, субъекты хозяйственной деятельности, формы защиты, способы защиты, оперативное влияние.

Розвиток ринкових відносин та впровадження процесів децентралізації економічної системи призвели до появлення нових суб’єктів господарської діяльності та необхідності  захисту їхніх прав та інтересів.

Конституція України проголошує право на не заборонену законом підприємницьку діяльність як конституційне право людини і громадянина та забезпечує захист прав усіх суб’єктів прав власності та господарювання. Подальший розвиток цих положень конкретизується у багатьох нормативних актах, зокрема Цивільному кодексі України та Господарському кодексі України.

Питання захисту прав суб’єктів господарської діяльності вже отримали певне висвітлення в науковій літературі але найбільшу увагу було звернено на здійснення захисту прав суб’єктів господарської діяльності у юрисдикційній формі, а також стосункам з державними контролюючими органами, в яких виникло останнім часом чимало невирішених проблем.

Отже тому є актуальним дослідження питання самозахисту прав суб’єктів господарської діяльності як неюрисдикційної форми захисту, яка полягає в діях громадян і організацій, що здійснюються ними самостійно, без звернення до державних та інших компетентних органів.

Тільки активна позиція суб’єкта господарювання надаси можливість боротися з порушеннями закону та захищати свої права, від порушень і протиправних посягань, застосовуючи засоби протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.[1, с. 75]

Відповідно ст. 19 ЦК України способи самозахисту можуть обиратися самою особою чи встановлюватися договором або актами цивільного законодавства та повинні відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням.

Способи самозахисту передбачені не тільки Цивільним кодексом, а й іншими законодавчими актами, а в сфері здійснення господарської діяльності Господарським кодексом, зокрема.

У теорії господарського права сформульоване положення, що механізм захисту прав суб’єктів підприємництва, є сукупність взаємопов’язаних правових засобів, способів і форм, за допомогою яких поведінка суб’єктів господарювання, їх контрагентів та державних органів в ході їх правовідносин приводиться у відповідність до вимог і дозволів, що містяться у нормах права і тим самим забезпечується захист законних прав суб’єктів господарювання. [2, с. 8]

З наведеного можна зробити висновок, що передбачені Господарським кодексом України оперативно-господарські санкції, які застосовуються у разі порушення другою стороною господарського зобов'язання, можна визначити як засіб негайного реагування на неправомірні дії з боку учасника зобов'язання. Вони застосовуються у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії, оскільки під час укладення договору сторони дали згоду на їх засто­сування до недобросовісної сторони.

Необхідними умовами застосування оперативно-господарських санкцій є виконання певних вимог, а саме:  це передбачено договором, тобто можливість застосування таких санкцій має бути узгоджена обома сторонами; сторони можуть застосовувати лише ті санкції, які вони за­кріпили у договорі; порядок застосування оперативно-господарських санкцій ре­гулюється виключно договором.

Згідно статті 236 ГК України у господарських договорах сторони можуть передбачати використання таких ви­дів оперативно-господарських санкцій: одностороння відмова від виконання свого зобов'язання управненою стороною, із звільненням її від відповідальності за це - у разі порушення зобов'язання другою стороною; відмова від оплати за зобов'язанням, яке виконано неналежним чином або достро­ково виконано боржником без згоди другої сторони; відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт внаслідок прострочення виставлення акредитива платником, припинення видачі банківських позичок тощо; відмова управненої сторони зобов'язання від прийняття подальшого виконання зобов'язання, порушеного другою стороною, або повернення в односторонньому по­рядку виконаного кредитором за зобов'язанням (списання з рахунка боржника в безакцептному порядку коштів, сплачених за неякісну продукцію, тощо); встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій на­лежного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо; відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин із стороною, яка порушує зобов'язання.

Оскільки перелік оперативно-господарських санкцій є невичерпним, тобто сторони можуть передбачити  договором також інші оперативно-господарські санкції, необхідною умовою є визначення засад та порядку їх застосування. А в свою чергу застосування оперативного впливу повинно бути таким чином, щоб вони не порушували права та законні інтереси інших осіб.

Підсумовуючи вищевикладене, можна стверджувати, що оперативно-господарські санкції є одним з ефективних способів самозахисту прав суб’єктів господарської діяльності, застосування яких можливо у разі невиконання або неналежне виконання господарських зобов’язань.

Література:

1. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України / [Г.Л. Знаменський, В.В. Хахулін, B.C. Щербина та ін]; За заг. ред. В.К. Мамутова. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - 688 с.
2. Головань И.В. Правовая работа в механизме защиты прав субъектов предпринимательства: Автореф. дис. канд. юрид. наук. – Д., 2003. – 23 с.