УДК: 81^• 373. 7

Самсонова О. В.

Структура вольової дії в системі “Психічні процеси людини” (на матеріалі ФО з компонентом-назвою рослин)

Кримський державний медичний університет ім. С.І.Георгієвського

 Анотація: в статті розглядається воля як складова частина афективних процесів людини. Переважна більшість ФО фіксує не саму вольову дію, а якийсь етап її . Семантика таких ФО реалізується або у фразеологічній одиниці, або у вузькому контексті.

Ключові слова: воля, вольова дія, афективні процеси людини, фразеологічна ідеографія.

Аннотация: в статье рассматривается воля как составная часть афективних процессов человека. Большинство ФО фиксирует не само волевое действие, а какой-то его этап . Семантика таких ФО реализуется или во фразеологической единице, или в узком контексте.

Ключевые слова: воля, волевое действие, афективные процессы человека, фразеологическая идеография.

Annotation: This article is about a will as a part of the human’s affective process. Most phraseological turns do not show act of will, but show the stages of this processes. The semantics of phraseological turns is implemented in the phraseological unit or in a narrow context.

Keywords: Will, act of will, phraseological ideography, the human’s affective process.

Огляд останніх досліджень. Посилення інтересу науковців до системного вивчення фразеології ставить перед дослідниками проблему ідеографічного опису фразеологічного складу мови, а також структури вольової дії у фраземіці. Проблемам фразеологічної ідеографії та вольовій дії фразеологічного значення присвячений значний об'єм|обсяг| наукової літератури. Безумовно, заслуговують на увагу роботи   А.М. Емірової, Ю.Ф. Прадіда, В.М. Телії, В.Д.Ужченко, Д.В.Ужченко та ін.

Виклад основного матеріалу. Людина здатна не тільки пізнавати предмети і явища довкілля, переживаючи при цьому певні емоції, але й змінювати середовище, що її оточує. Виходячи з своїх власних інтересів та потреб чи інтересів та потреб суспільства, в якому вона живе, діяльність людини спрямована на зміну середовища, часто виражається у вольових діях, вчинках, які здійснюються після того, як мета і шляхи її досягнення стають усвідомленими. Будь-яка вольова дія людини передбачає не тільки наявність мети як необхідної умови, але й наявність перешкоди, яку треба подолати.

Проблема волі – одна із найстародавніших і дискусійних. У визначенні поняття воля існує багато розбіжностей. Наприклад, В. Селиванов спочатку визначав волю як сукупність вольових рис, що склалися під час життя й дозволяють людині керувати своєю поведінкою, а пізніше – як здібність особистості опиратися сильним емоційним  впливам, як свідоме регулювання в ускладнених умовах.

  Згідно з Д. Узнадзе, воля – це сила суб’єкта, його уміння перетворити у дійсність те, що інтелект вважає за доцільне. П. Рудик вбачав у волі здібність людини, що проявляється в навмисних діях, спрямованих на досягнення свідомо поставленої мети. Воля, таким чином, визначається і як здібність, і як уміння, і як сукупність рис. С. Рубінштейн розглядав волю як психічний процес, відзначаючи, що вольові процеси разом з емоційними входять до групи афективних процесів.

  Для виявлення змісту поняття воля вживають три критерії:

1. Нерідко в проявах волі вбачають різні вольові якості: ініціативність, самовладання, витримка, наполегливість, цілеспрямованість тощо [1;83]. Однак ці властивості пов’язані не лише з волею, але й з уміннями, мотивацією, характером, і тому не можуть виконувати роль розпізнавальних ознак, або критеріїв волі.

2. Іншим критерієм волі вважають регуляцію різних показників дій, поведінки, фізіологічних та психічних процесів. Проте цей критерій не дозволяє розрізняти вольову та довільну форми регуляції, а також вольову й емоційну регуляцію.

3. Загальновизнаним є пов’язування волі з вольовими діями. У літературі подають такі специфічні ознаки вольових дій:

1) усвідомленість, цілеспрямованість;

2) подолання перешкод;

3) ініціація дій;

4) наявність вольового зусилля;

5) відсутність потреби[2;19].

Особа – це активно засвоююча і цілеспрямовано перетворююча природу, суспільство й саму себе людина, яка володіє унікальним, динамічним співвідношенням просторово-часових орієнтацій, потребово-вольових переживань, змістовних спрямованостей, рівнень засвоєння й форм реалізації діяльності, котра забезпечує свободу самовизначення у вчинках та міру відповідальності за їх наслідки перед природою.

Свобода волі визначається можливістю людини здійснювати вибір того чи іншого варіанту поведінки, іноді всупереч соціальним обставинам чи власним потягам.Свобода волі проявляється в усвідомленні необхідності й доцільності саме вибраного варіанту поведінки з повним визнанням своєї відповідальності за зроблений вибір й майбутні наслідки своїх дій[3;54].

Фразеологічні засоби вираження структури вольової дії не були предметом комплексного дослідження в мовознавстві. Фразеологічний матеріал переконує, що переважна більшість ФО фіксує не саму вольову дію, а якийсь етап структури вольової дії (див. додаток 4). Семантика таких ФО реалізується або у фразеологічній одиниці, або у вузькому контексті.

Бажання

Я буду давати концерти на фортепіані.. Добудемо собі лаврів (І.Нечуй-Левицький). ФО добудемо собі лаврів «досягати успіхів, слави, визнання» інформує про наявність вольової дії, а вузький контекст конкретизує, що індивід знаходиться на певному етапі до виконання вольової дії – наявність бажання досягти успіхів.

Осмислення мети дії

[Дружинник:] Хіба мало на землі підлоти є? То що, за дубом і лісу не бачити? Нікому не вірити? І мені, виходить? (Т.Фесенко.  За одну годину). ФО за дубом і лісу не бачити «не помічати за дрібним, частковим загального, основного» передає інформацію про відсутність вольової дії, а вузький контекст конкретизує, що індивід знаходиться на одному з етапів до вольової дії – осмислення мети дії (чи бачити, чи ні)

Прийняття рішення діяти

Славити буду я вроду твою, Мій Києве рідний! Я першості пальму – тобі віддаю! (Л.Дмитерко). ФО віддаю пальму першості «ставити на перше місце когось чи щось» інформує, що індивід прийняв рішення діяти – поставити на перше місце своє рідне місто.

Нехай вже раз той горіх розгризу (Номис). ФО розгризти горіх «вирішити, розплутати якусь важку справу» передає інформацію про те, що індивід вже прийняв рішення діяти.

Вольове зусилля

Кінні атаки генерала Барабовича розбилися об дроти та мужність захисників плацдарму, атаки корпусів генералів Слащова та Вітковського не могли роздушити цей каховський горішок (Ю.Яновський. Вершники). ФО роздушити цей  горішок «з великими труднощами впоратись із чимось» передає, що індивід спрямовує свої зусилля на виконання якоїсь дії, а вузький контекст показує, що цього не відбувається.

Вночі хлопець розкусив твердий «горішок»: винайшов простісінький пристрій і обробив з товаришами всі деталі (Рад. Укр.). ФО розкусити міцний (твердий) горіх (горішок) «з великими труднощами впоратися з чим-небудь» передає, що індивід спрямовує свої зусилля на виконання якоїсь дії, але це зробити дуже важко.

Зовнішнє виконання вольової дії

[Лізхен (до Гретхен)]: Пишалась [Бербельхен] з своєї красоти, Стиду і сорому не мала. Дарунки від нього [парубка] приймала. А він лестив її, пестив, Аж поки без вінка пустив (Гете, с. 159).  Губернаторчику-лебедику, отсей гультяй порвав мене серед чистого поля та й покористувався тілом моїм, мовби шматиною якою немитою, та й потолочив мені, бідній, нещасній, той віночок, що берегла я двадцять і три рочки...(Сервантес, с. 24). ФО без вінка пустив, потолочив віночок «позбавити цноти» показує, що відбулося зовнішнє виконання дії – парубок позбавив цноти дівчину.

Висновки: Отже, ФО слугують особливими формами фіксації психологічного поняття вольова дія, а також структури цієї вольової дії. Поява цієї розвідки спричинена відсутністю системного дослідження ФО з компонентом-назвою рослин на позначення вольової дії та її місця  в системі „Психічних процесів людини”.  Усі окреслені репрезентанти фразеологічної мікросистеми "Психічні процеси людини" потребують подальшого детального вивчення. Результати нашої роботи   сприятимуть подальшому лінгвістичному дослідженню фразеологічної ідеографії, виробленню загальної типології методів дослідження фразеологічних мікросистем в ідеографічному аспекті.

Література

1. Петренко В.Ф. Психосемантика сознания. – М.: Изд-во МГУ, 1988. – 207 с

2. Осгуд Ч., Суси Дж., Танненбаум П. Приложение методики семантического дифференциала к исследованиям по эстетике и смежным проблемам// Семантика и искусствометрия. М.: Мир, 1972

3. Вундт В. Проблемы психологии народов. – К., 2002

4. Фразеологія перекладів Миколи Лукаша: Словник-довідник / Уклали О.І. Скопненко, Т.В. Цимбалюк. – К.: Довіра, 2002. – 735 с.

5.Ужченко В.Д., Ужченко Д.В. Фразеологічний словник української мови. – К.: Освіта, 1998. – 224 с.

6. Ужченко В.Д., Ужченко Д.В.Фразеологія сучасної української мови. Навч.посібник-К.: Знання, 2007.