У статті доведено, що впродовж XVII ‒ ХІХ ст. Україна стала державою Другої Хвилі. При цьому докласична освітньо-виховна парадигма, яка існувала до XVII ст., вже не задовольняла новочасні потреби та мала поступитися місцем класичній, в якій виокремились чотири освітні напрямки: латинофільський; візантійсько-російський; слов'яно-греко-латинський та старообрядницький. Здійснено аналіз суб’єкт-суб’єктних аспектів становлення освітньої парадигми у класичний період розвитку науки у відносинах: «Учитель (Викладач)» - «Учень (Студент)», «Учитель (Викладач)» - «Учитель (Викладач)» та «Учень (Студент)» - «Учень (Студент)».

Abstract. The article proves that Ukraine was the state of the Second Wave in the period from the XVII to the XIX century. The pre-classical educational paradigm that existed before the XVII century no longer met the needs of industrialization and had to give place to classic one that distinguished in four educational direction: Latin style; Byzantine-Russian; Slavic-Greek-Latin and Old Believers-dogmatic. There was analysis of subject - subject aspects of the formation of educational paradigm in the classical period of the development of science in the relationship: «Teacher (Bachelor)» - «Student (Student of)», «Teacher (Bachelor)» - «Teacher (Bachelor)» and «Student (Student of)»-«Student (Student of)».