Чернова Л.І.

ТЕХНОЛОГІЯ РІВНЕВОЇ ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ КОНТРОЛЮ

ВСП НАУ Слов’янський коледж НАУ

This thesis on the experience of level differentiation knowledge and students skills control during mathematics teaching.

Keywords: learning process; level differentiation; knowledge control; levels of achievements; evaluation objectivity; motivation training.

Ці тезиси  про досвід використання рівневої диференціації контролю знань і вмінь студентів при  викладанні математики.

Ключеві слова: навчальний процес; рівнева диференціація; контроль знань; навчальні рівні досягнення; об’єктивність оцінювання; мотивація навчання.

В умовах зміцнення інтелектуального потенціалу нації, виходу науки і техніки на світовий рівень, інтеграції в світову систему освіти, переходу до ринкових відносин особливо важливим стає забезпечення належного рівня підготовки підростаючого покоління. В зв’язку з цим актуальним і перспективним є питання вдосконалення контролю та оцінювання знань, вмінь та навичок студентів у сучасних умовах.

Як свідчить досвід, найчастіше оцінювання і контроль навчальних досягнень студентів здійснюються за кінцевим результатом, при цьому майже не піддаються аналізу особливості навчальної діяльності, рівень розвитку.   Контроль має бути об’єктивним і давати викладачу інформацію про реальні досягнення навчальної діяльності студента.

Традиційно методика контролю знань, умінь та навичок студентів відбувається на основі Державного освітнього стандарту, який визначає обов’язковий мінімум змісту математичної освіти і мінімальні вимоги до цього змісту.

Використання технології рівневої диференціації контролю знань забезпечує: досягнення кожним студентом необхідного саме йому рівня освітньої підготовки не нижчого від державного стандарту; задовольняє індивідуальні запити дітей та їх батьків в оволодінні знаннями в обраній профільній підготовці; створення оптимальних умов для самореалізації особистості.

Вимоги до здійснення рівневої  диференціації контролю :

- відкрите пред'явлення рівня обов'язкової підготовки повинно відбуватися  на всіх етапах навчання;

- рівень, на якому ведеться викладання, повинен бути вище обов'язкового рівня засвоєння матеріалу;

- всі студенти повинні пройти через етап опорних знань, через етап роботи над обов'язковими результатами;

- послідовне просування за рівнями;

- добровільний вибір засвоєння й звітності.

          Серед позитивних результатів використання рівневої диференціації контролю студентів в педагогічній практиці  слід назвати такі:

-   зменшення навантаження на дітей, які інколи не тільки з соціальних, а й з фізіологічних причин не можуть опанувати високий рівень навчальних досягнень;

-   отримання кожним студентом потрібного саме йому змісту навчання математики;

-   зникнення страху студента перед оцінюванням.

Навчальний процес з використанням рівневої диференціації контролю не просто пристосовується під власний рівень знань й умінь студентів, змінюючи зміст і методи, а орієнтується на досягнення максимально можливих результатів кожним студентом й, що не менш важливе, на розвиток мислення, пізнавальних можливостей, інтересів. Така організація контролю можлива, якщо викладач знає мотивацію навчання кожного учня, а також рівень засвоєння кожним попереднього матеріалу.

Практичне впровадження технології диференціації контролю відбувається  за рахунок використання рівневих тестових завдань та рівневих диференційованих контрольних робот для поточного та підсумкового оцінювання знань та вмінь студентів, групової та індивідуальної роботи студентів з урахуванням здібностей кожного.

Cхема рівневої контрольної роботи, складеної за критерієм новизни й самостійності рішення може бути, наприклад, такою. Контрольна робота складається з 10 завдань, з яких студенту пропонується вирішити будь-які 5. Заздалегідь повідомляються рівні складності. Завдання 1-5 відносяться до I рівня (рішення по готовій формулі, відомому правилу, алгоритму, закону...). Завдання 1-5 найчастіше 1 - 2 крокові, що перевіряють сформованість основних (базових) умінь і навичок теми. Завдання 6 - 8 відносяться до II рівня, тобто, при розв’язуванні  їх, студент повинен показати вміння використати знання в ускладненій, але знайомій ситуації. Завдання 9 - 10 відносяться до III рівня складності й дозволяють виявити більш високий рівень освоєння теми, виявити вміння застосовувати типові знання й уміння в новій, не стандартній ситуації.

Норма оцінювання роботи, так само як і структура роботи, повинна бути відома учням до контрольної: завдання 1-5 оцінюються в 1 бал, завдання 6 - 8 в 2 бали, завдання 9, 10 - в 3 бали у відповідності зі складністю. Набрана кількість балів переводиться в оцінку за розробленою викладачем схемою.

 Література:

1. Національна доктрина розвитку освіти.

2. Освітні технології. Редакція О.М. Пєхоти// Київ "А.С.КЛ 2002.

3. Черних Л.В. “Диференційований підхід у навчанні математики”. Газета “Математика” №12, 2003.

4. Дорофеев Г.В., Кузнєцова А.В., Суворова С.Б., Фирсов В.В. Диференціація навчання математиці // Математика в школі .1990. №5.

5. Беспалько В.П. Педагогика и прогрессивные технологии - М, 1995.