УДК 336.14

Цюпа О.П.

Методи фінансування проектів бюджету розвитку місцевих бюджетів

Прикарпатський університет імені Василя Стефаника

Анотація. В роботі розглянуто методи фінансування проектів бюджету розвитку місцевих бюджетів, ресурси якого спрямовуються на розбудову місцевої соціальної та виробничої інфраструктури, оскільки обсягу надходжень бюджету розвитку недостатньо для реалізації таких проектів.

Ключові слова. Бюджет розвитку; міжбюджетні трансферти; запозичення; державно – приватне партнерство; податкові преференції.

Annotation. The methods of financing of budget of development of local budgets, the resources of which head for re-erecting of local social and production infrastructure, statements are in-process considered, as to the volume of receipts not enough for realization of such projects.

Key words. Budget of development; interbudgetary transferti; borrowing; state is private partnership; tax preferencii

В широкому розумінні «бюджет розвитку» – це асигнування на інноваційну і інвестиційну діяльність, пов’язану з капітальними вкладеннями в соціально-економічний розвиток адміністративно-територіального утворення, на соціальні програми, інші витрати, що пов’язані з розширеним відтворенням. Це поняття охоплює ідентифікацію, визначення пріоритетів та планування потреби в фінансуванні на середньостроковий період, оцінку фінансових можливостей потенціалу, фінансове прогнозування, оцінку, складання інноваційних проектів муніципального розвитку, а також розробку та використання різних варіантів фінансування таких проектів.

Оскільки обсягу надходжень бюджету розвитку в більшості випадків недостатньо для реалізації прийнятих програм (проектів) органи місцевого самоврядування використовують інші методи фінансування: міжбюджетні трансферти; запозичення; надходження в рамках державно-приватного партнерства; податкові преференції.

Одним з джерел фінансування інфраструктурних проектів виступають капітальні міжбюджетні трансферти, використання яких поширене в розвинених країнах для тих територіальних громад, у яких є обмежені ресурси та обмежений доступ до ринків капіталу. Хоча разом з позитивним обґрунтуванням необхідності надання міжбюджетних трансфертів на фінансування об’єктів інфраструктури, виникають проблеми, пов'язані з використанням таких трансфертів для проведення капіталовкладень. Проблема полягає в тому, що після реалізації інвестиційних проектів, для органів місцевого самоврядування досить часто важко забезпечити їх функціонування та утримання.

Залучення запозичень для фінансування капітальних видатків надає органам місцевого самоврядування додаткові переваги. По-перше, можна виділити позитивний вплив на поточну частину бюджету у довгостроковому періоді. По-друге, проекти реалізуються протягом короткого періоду, що забезпечить збереження темпів економічного зростання територіальної громади. Залучення позикового капіталу може скоротити реальну вартість проектів під час періодів збільшення темпів інфляції (у випадках, коли вартість робочої сили і матеріалів збільшується без будь-якого удосконалення технології або якості ресурсів). Додатковий аргумент на користь запозичення - це ефективний інструмент при надзвичайних подіях, таких як раптові зниження надходжень по інших джерелах фінансування (таких як міжбюджетні трансферти) або раптові збільшення видаткових потреб.

Головний недолік запозичення з позиції муніципалітету - те, що поточні доходи забезпечуватимуть погашення боргу і, таким чином, не можуть бути доступні для іншого використання. Якщо значна частина надходжень місцевого бюджету пов’язана із забезпеченням повернення зобов'язання, то розподіл фінансових ресурсів місцевого бюджету визначений протягом довгого періоду часу, тому залучення запозичень може суттєво обмежити фінансову гнучкість громади. Муніципалітет, бюджет якого має низький рівень боргового навантаження, характеризується більшим ступенем управлінської гнучкості при вирішенні непередбачуваних майбутніх подій.

Іншим способом залучення приватного капіталу до бюджету розвитку місцевих бюджетів є державно-приватне партнерство (ДПП) – це партнерські відносини між урядовим органом і представником приватного сектора, результатом яких є забезпечення реалізації представником приватного сектора інфраструктурних проектів або надання суспільних послуг, які традиційно надаються органами базового рівня державного управління. ДПП може набувати різних форм, але жоден з цих випадків не передбачає повної приватизації; орган місцевого самоврядування зберігає права володіння активами і регулює якість надання суспільних послуг. Використання ДПП виступає привабливим при будівництва доріг, мостів, місць відпочинку, об’єктів водопостачання та водовідведення.

Податкові преференції – це пільги при сплаті податків, надані окремим підприємствам, організаціям для підтримки певних видів діяльності. Надання преференцій на регіональному рівні, тобто різного роду пільг, з метою активізації інвестиційного процесу позитивно впливає на інвестиційний клімат територій та сприяє активізації процесів економічного розвитку та зростання у відповідних напрямах та галузях господарської діяльності. Однак процес прийняття рішень щодо їх запровадження повинен бути зваженим та відповідальним. Застосування податкових преференцій вплине в майбутньому на зростання надходжень до бюджету; збереження і зростання кількості створених робочих місць та ін.

Застосування вищезазначених методів фінансування проектів бюджету розвитку дасть можливість органам місцевого самоврядування введення нових об’єктів інфраструктури муніципалітету; оновлення або заміни основних фондів об’єктів інфраструктури; реалізації інвестиційних проектів міжмуніципальних або регіональних проектів.